Мої стосунки з чоловіком з самого початку нашого знайомства були досить таки непростими, як на мене. Ми зовсім не були схожі на більшість сімей наших знайомих, які щиро кохають одне одного. Ми завжди вважали, що це не головне у шлюбі, а має бути повага, взаєморозуміння, підтримка у бідь-який час, адже кохання все одно рано чи пізно минає, а люди мають поважати одне одного.
З Миколою ми прожили у шлюбі разом цілих 7 років.
Все було добре, але останнім часом мого чоловіка почав хвилювати лише той факт, що він не прописаний в моїй квартирі. І ключовий факт тут саме в тому, що квартира ця, в якій ми живемо, належить мені. Раніше він ніколи про це не думав, а зараз йому це чомусь знадобилося, він вважає, що так не має бути.
Природно, що я йому відмовила. Адже, повторюся, квартира моя, а не його і чому він повинен бути в ній прописаний – мені не зрозуміло. Так, він мій чоловік, але шлюби розпадаються, люди розлучаються, чоловік з дружиною створюють нові сім’ї, а ми зараз говоримо про власність, яка дістається людям важкою працею, яку можна дуже просто втратити разом з розлученням.
Що саме цікаво, що перший час Миколу все влаштовувало і це питання його ніколи не турбувало зовсім. І що могло змінитися так кардинально на сьогоднішній день.
Микола на мене образився і поїхав. І хіба він після цього надійна людина і хороший чоловік, якщо готовий відмовитися від сім’ї так легко та просто? Просто я дійсно не розумію, що в цьому такого? Навіщо йому бути прописаним в моїй квартирі, він не пояснює мені цього. А що якщо ми вирішимо розлучитися, і що тоді?
Я нещодавно спілкувалася з його друзями, а вони кажуть, що Микола мою відмову вважав ознакою недовіри. Адже якщо дружина не готова прописати свого чоловіка в своїй же власній квартирі, яку вона купила на свої ж гроші, то це повна недовіра до нього.
Але чому ж мій чоловік тоді сам не спробував заробити на своє власне житло, якщо так стверджує, що я йому не довіряю? Мені здається все це дуже дивним, коли відбувається щось подібне.
Я дуже сподіваюся, що Микола скоро сам зателефонує мені, щоб ми могли з ним спокійно все обговорити і порозумітися. Мені і без того вистачає непорозумінь в нашому домі. Скоро ще повинні приїхати наші батьки, і мені буде соромно виправдовуватися перед ними за те, чому мій чоловік зі мною не живе, а пішов жити окремо.
Що рідні скажуть і друзі? Соромно за Миколу мені.
Фото ілюстративне.
