fbpx
Життєві історії
– Ми тут на сiмейній pаді виpішили – якщо ти нe вuзнаєш нас свoєю рiднею, то і мій сuн тoбі нiхто. Тoму я його зaбираю. Вчoра я вuгнала з дoму тiтку чoловіка. На нaступний дeнь пpиїхала свeкруха зaбирати від мене сuна дoдому

– Ми тут на сiмейній pаді виpішили – якщо ти нe вuзнаєш нас свoєю рiднею, то і мій сuн тoбі нiхто. Тoму я його зaбираю. Вчoра я вuгнала з дoму тiтку чoловіка. На нaступний дeнь пpиїхала свeкруха зaбирати від мене сuна дoдому.

Я готова на рoзлучення, до такої міри мене дiстали родичі чоловіка. Мій чоловік – хороший працьовитий хлопець з села, чого не скажеш про його рідню. Джерело

Крoвних родичів у чоловіка – половина села. А так, майже всі жителі рідного села чоловіка носять це невибагливе прізвище – Петренко.

З того часу, як чоловік переїхав до мене, мій будинок перетворився в персональний готель для великого клану Петренків (хай вибачать мене всі інші власники настільки поширеною прізвища).

Всілякі дядьки й тітки, племінники і племінниці, двоюрідні і не дуже, зведені і названі. Загалом, за останній рік хто тільки у нас не був.

Чоловік тільки руками розводить:

– Ну як я рідним людям відмовлю?

Мені дзвонити і запитувати дозволу для візиту ніхто з його родичів навіть не і не думає. Вони просто скидають чоловікові повідомлення: «Скоро будемо», і вже через півгодини з’являються на порозі.

Так, знаю – сама вuнна, треба було відразу припиняти приїзди подібних гостей, але мені було ніяково. І моє відчуття незручності довело мене ось до чого.

Приїхала до нас тітонька чоловіка – найбільш прoтивна з них, тітка Анна, і привезла з собою Івана, 19 років і Юлю, 18 років. З порога нам було скомандував збирати речі, адже:

– Іван і Юлька вирішили в місто переїхати, але з вами жити не хочуть – не подобаєшся ти їм, негостинна. Тому ви – дорослі, зніміть квартиру ближче до роботи, а мої діти залишаться тут жити.

Я взяла чоловіка під ручку і сказала:

– Нам з чоловіком потрібно порадитися.

– А чого радитися, якщо все вирішено – НЕ чужі, рідні допомагати треба. Я ж твоєму чоловікові допомогла, коли йому треба було, – знизала плечима тітонька чоловіка.

Читайте також: Чoловік пoчав пpивозити із заpобітків знaчно мeнше грoшей. Дpужина відразу запiдозрила – з’явuлася кoxанка. Чoловік, під вaгою дoказів, зiзнався. Але зaмість щиpого рoзкаяння вuдав, що гoтовий рoзлучитися з кoxанкою, якщо вoна, дpужина, дoведе, що вoна кpаща

Я відтягла чоловіка в кімнату і запитала:

– Ну і як довго це триватиме? Просто до нас ломитися твоїх родичів уже не влаштовує. Зараз треба мені з моєї квартири на знімання піти, так?

– Ну, нам же не важко. І дійсно – знімемо поруч з роботою, спати вранці довше будемо. – відповів чоловік.

«Вранці довше спати» нам було б можна, якби ми заробляли, як мінімум, тисяч 10 на місяць. Я вже краще вставати раніше буду.

– Ні, рідний. Ти зараз підеш і скажеш своїй тітці, що ми – не благодійний фонд. А потім обдзвониш половину свого села з оголошенням про закриття безкоштовної нічліжки. Ми з тобою удвох, за останній рік, провели від сили кілька тижнів. Весь інший час на мою дому сновигають різні дядьки Володі, тітки Галини, їх нащадки і нащадки їх нащадків. З мене досить! Я за тебе заміж вийшла, а не за половину твого села.

– Ти що, я не зможу. Адже вона мені дійсно допомогла! Як я можу проявити таку невдячність? – жаxнувся чоловік.

Дізнавшись, у чому полягала «допомога», я розреготалася: в дев’ятому класі чоловік кyрив за школою, а тітка його побачила і допомогла тим, що не розповіла про це його мамі! Уявляєте?

Я сама випровадила тітку і її дітей, пославшись на небажання теpпіти чужих людей в будинку. Тітка Анна на моє «наxабство» сильно обpазилася:

– Як – чужих людей? Та хіба ми чужі? Ти – теж Петренко!

– Може, мені кожному Петренко тепер свою квартиру віддавати? Ну а що, хай живуть, так? – запитала я у тітки чоловіка.

– Ну, знаєш. Хaмка! Юля, Ваня, пішли звідси!

А на наступний день за моїм чоловіком приїхала його мама.

– Ми тут на сімейній раді вирішили – раз ти не визнаєш нас своєю ріднею, то і син мій тобі ніхто. Тому я його забираю – він буде жити в оточенні дбайливих родичів, а не такої жaдібної особи, як ти.

Чоловік пішов збирати речі.

– Але ти завжди можеш передумати. Приїдеш, вибачення попросиш, покаєшся перед усіма. Може, чоловік до тебе і повернеться. Подумай, дівчинко, добре подумай.

Ось ніколи раніше за чоловіком подібної нісенітниці не помічала. А тут – на тобі! Я зачинила за ними двері з наміром рoзлучитися. Написала чоловікові повідомлення, що якщо завтра його не буде вдома – то я подаю на рoзлучення, і зі спокійною совістю лягла спати.

Сиджу ось, чоловіка чекаю. Так, мабуть, не дочекаюся.

Фото ілюстративне, джерело – gogueva.ru.