fbpx
Життєві історії
Ми швидко знайшли квартирантів і домовилися про те, що вони будуть пересилати мені гроші на картку. Спочатку все було добре. Вони платили нам по сім тисяч гривень, так ми домовилися з ними, а потім чомусь прислали мені п’ять тисяч

Мого чоловіка звати Валерій, разом ми вже 10 років. Я знала, що до зустрічі зі мною Валерій вже був одружений. В першому шлюбі у нього є дочка, якій він платить аліменти.

До розлучення свого чоловіка я не маю ніякого відношення. Ми з ним познайомилися через майже три роки після того, як він розлучився зі своєю першою дружиною. Я мирюся з тим, що мій чоловік платить аліменти своїй дочці і оплачує їй відпочинок. Два тижні відпустки ми проводимо разом з чоловіком, а наступні два тижні чоловік проводить зі своєю донькою теж на морі.

Крім цього, чоловік купує дочці гарний одяг і нові телефони. До того ж, він планує подарувати своїй дочці половину квартири, в якій зараз живе його колишня дружина і дочка. Я нічого не маю проти.

Я просто відразу ж сказала, що не хочу, щоб його донька приходила в нашу квартиру. Нехай зустрічаються на нейтральній території. Ми з Валерієм одружені вже 10 років, і я бачила Анну всього лише один раз в житті. У нас із Валерієм є спільна дитина. Нашому сину 5 років.

Нещодавно ми купили своєму синові квартиру. Купили ми цю квартиру разом. Я посиділа в декреті всього лише кілька місяців. А потім відразу ж вийшла на роботу. Я дуже багато працювала. Працювала нарівні зі своїм чоловіком, щоб придбати нерухомість. Оформляти квартиру на сина, ми не стали. Ми вирішили це зробити після повноліття нашої дитини.

Щоб отримувати прибуток, ми цю житлоплощу вирішили здавати. Швидко знайшли квартирантів і домовилися про те, що вони будуть пересилати мені гроші на картку.

Спочатку все було добре. Вони платили нам по сім тисяч гривень (так ми домовилися з ними), а потім чомусь прислали мені п’ять тисяч. Я їм зателефонувала, щоб дізнатися, в чому справа. Я подумала, що вони попросять мене про відстрочку. Але вони сказали, що це мій чоловік їм подзвонив і сказав про те, щоб вони переводили мені на картку 5 тисяч, а 2 тисячі переводили на картку його колишньої дружини.

Чомусь мій чоловік вирішив, що він повинен платити ще й частину нашого доходу за здачу квартиру. Для нашої сім’ї дві тисячі – це не дуже великі гроші, але тут вже справа принципу. Мій чоловік платить щомісяця аліменти, зарплата в нього висока, то ж сума виходить немаленька.

Чому він тепер результати моєї роботи віддає своїй дитині? У мене є своя дитина для цього! Чому мій чоловік взагалі повинен все оплачувати? Чим тоді займається його колишня дружина?

Але Валерій мене не зрозумів. Він почав розповідати про те, що він батько і зобов’язаний утримувати свою дочку до її вісімнадцятиріччя. Чоловік сказав, щоб я не втручалася.

Я хотіла подати взагалі на розділ майна. Тоді б чоловік не зміг здавати половину нами разом купленої квартири. Але коли я про це сказала своєму чоловікові, то він сказав, що ми поділимо майно, але тільки після розлучення. Тоді я припинила на цьому наполягати.

Я люблю свого чоловіка і не хочу розлучатися. Я хочу, щоб у мене був чоловік, а у моєї дитини був батько. Мій чоловік – дуже хороший, якщо не брати до уваги його ставлення до своєї дочки.

Мені потрібно було з самого початку обмежувати його спілкування з донькою і наполягати на обмеженою допомоги. А у його колишньої дружини взагалі немає совісті: вона бере стільки грошей, скільки дають і їй все мало…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page