fbpx
Життєві історії
Ми приїхали в село, а свекруха лежить і сама вже робити нічого не може. Друга невістка за ці дні навіть не довідалася до мами, ні їсти не дала, ні речі не попрала. Я наготувала різних страв, купили мамі пральну машинку, чоловік її підключив. Як тільки ми за поріг, а до свекрухи біжить Надія з трьома голодними дітьми

Ми з чоловіком живемо в місті у моїй квартирі. Раніше ми жили з моєю мамою, але вже 7 років, як її не стало. Мама Євгена живе в селі, а на сусідній вулиці живе старший брат мого чоловіка.

Ми з Євгеном заробляємо небагато, але дуже добре, що не маємо ніяких боргів та кредитів, не платимо за оренду квартири, адже мені квартира дісталася від батьків.

Мама чоловіка в хаті була одна і ми часто приїжджали до неї з дітьми, допомагали їй у всьому. Купували їй продукти, і різну побутову хімію.

У брата Євгена троє дітей, дружина ніколи не працює і шукати роботу не хоче, мовляв, що я тут в селі можу знайти. Тому вони постійно на своє життя скаржаться, їм не до мами.

Якось ми купили мамі невеличкий кухонний комбайн, щоб їй було легше готувати їсти, а коли приїхали наступного разу, то не побачили його мама сказала, що невістка Надія в неї його попросила тимчасово покористуватися, адже в неї велика сім’я, так і не віддала поки.

Потім ми мамі купили новенький телефон, адже старий у неї ледве працював, так мама віддала старшому синочку Надії, бо пошкодувала його, адже в школі в діток в усіх телефони є, а у нього немає. Він молодий, йому він потрібніший. Я розумію маму чоловіка, вона пошкодувала дитину.

Але чомусь сім’я брата Євгена вважає, що ми якісь багачі, хоча це не так. Тільки ми мамі привеземо продукти, не встигли поїхати, як Надія бігом веде дітей до бабусі, щоб та пригощала їх, віддаючи всі смаколики. Надія в себе економить воду, тому досить часто йде з дітьми митися до свекрухи, адже ми допомагаємо платити їй за світло. І так в усьому, навіть в найменших дрібницях. Свекруха шкодує Надію, каже, що в неї дітки маленькі, їй це все потрібніше ніж їй.

А останній раз засмутив мене.

Мама чоловіка недобре себе почувала, приїхали, а вона лежить, їсти нічого немає, прання збирала тиждень, але випрати не змогла. Я запитала, чому Надя не прийшла, не допомогла випрати речі і приготувати їсти.

– Їй ніколи, в неї діти, – мовила мама чоловіка.

Ми тоді з Євгеном купили їй пральну машинку, чоловік сам її встановив. Я навчила маму прати і думала, що тепер її життя стане легшим. А коли приїхали, то тієї машинки не було, її у свекрухи випросила Надія. Я вже сама пішла до них додому і сказала, що так не по-людськи. Просила пошкодувати маму і повернути їй всі речі, які в неї взяли.

Повернули лише пральну машинку. Коли ми приїхали в місто, я сказала чоловікові, що ми маємо продати хату мами, а купити їй тут квартиру, адже все одно крім нас її ніхто доглядати не буле, а в селі у неї Надія останнє забере.

Мама погодилася, ми вже майже продали будинок, шукаємо тут квартиру для неї. А Надія щодня ходить до мами вишукує речі, які не знадобляться їй в квартирі і забирає їх собі, адже в неї діти, їй дуже треба. Ну не зустрічала я ще таких людей.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page