fbpx
Життєві історії
Ми прийшли на подвір’я, сваха помідори з грядки зібрала, готувалася якісь закрутки робити, питає нас, що сталося, чого ми завітали до них. Тут мій чоловік вже не витримав, нагадав, що він двадцять років по заробітках мотався, щоб цей будинок збудувати. А тепер йому не можна і в гості зайти, в той час як вона ціле літо тут живе

Коли мій син одружився, я віддала йому будинок, який ми з чоловіком будували для себе, але вирішили, що для рідної дитини нам не шкода.

Будинок цей дався нам дорогою ціною. Ми з чоловіком майже не були разом, бо він постійно їздив на заробітки. Додому приїжджав два рази на рік, і всього на кілька днів. Потрібні були гроші, тому я і мирилися з таким життям.

Будівництво тривало більше десяти років, а потім ще меблі купували, техніку, і коли вже все було майже готове, син сказав, що хоче одружуватися. Прийшли в гості наші майбутні свати весілля обговорювати, ну і планувати, де молоді жити будуть.

Ми сказали, що ми з чоловіком плануємо переходити в новий будинок, тому залишаємо молодим наш. Свасі і майбутній невістці це не сподобалося, було помітно, як у них за столом змінився настрій.

От я сама і запропонувала чоловікові, щоб молодих пустити в нашу новобудову. Мене чоловік не підтримав, каже, ми ще самі не пожили, все життя працювали, але любов до сина перемогла і я настояла на своєму.

Після весілля син з невісткою почали жити в нашому будинку. Оскільки він знаходився недалеко від нас, то я часто забігала до молодят в гості, поки невістка мені не зробила зауваження – у них тепер окрема сім’я, і треба приходити в гості лише за запрошенням.

Хоч мені було прикро, але я і це ковтнула. А потім я зрозуміла, що це правило стосується лише мене, бо моя сваха почала приходити до своєї дочки чи не щодня.

Це саме і стосувалося родинних свят – невістка в гості своїх батьків кличе, а нас ні. І найприкріше, що і син почав ставати на неї схожим, про нас він просто періодично забував.

Цього року сваха приїхала до дітей на все літо. Жила практично на всьому готовому і за кошт наших дітей. В результаті мій чоловік не витримав, і каже, збирайся, йдем до сина в гості.

Ми прийшли на подвір’я, сваха помідори з грядки зібрала, готується якісь закрутки робити, питає нас, що сталося, чого ми завітали до них.

Тут мій чоловік вже не витримав, нагадав, що він двадцять років по заробітках мотався, щоб цей будинок збудувати. А тепер йому не можна і в гості зайти, в той час як вона ціле літо тут живе.

Сваха зрозуміла відразу, що перегнула палицю, тому замовкла і більше нічого нас не питала. Чоловік покликав сина на двір на розмову, а невістка зробила нам чай.

На наступний день сваха поїхала, а невістка на нас образилася, зовсім з нами не спілкується. Син теж якийсь похмурий ходить. Чоловік не хоче розповідати, що він йому тоді сказав.

Я тепер думаю, що неправильно я зробила, коли вирішила наш будинок дітям віддати. Якби вони самі до цього йшли, то може б більше все цінували.

Чи може не варто було нам так поступати? Якщо вже віддали будинок, то треба приймати їхні правила?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page