fbpx

Ми продали бабусин будинок в передмісті і вирішили купити всім квартири. Усіма питаннями займалася мама, яка вирішила купити брату трикімнатну квартиру, а мені однокімнатну квартиру-студію не в найкращому районі

Ще з дитинства я помічала, що мама до нас з братом ставиться не однаково – все краще завжди діставалося моєму брату Івану. А коли ми виросли, історія повторилася.

Після того, як не стало нашої бабусі, залишився її великий будинок в передмісті, який вона заповідала мамі і нам з братом. Вирішили, що ми його продамо і купимо всім по однокімнатній квартирі. Всіма питаннями за заповітом і продажу будинку займалася мама.

Вийшло так, що в цій схемі я виявилася слабкою ланкою – мама вирішила купити брату (і оформити на нього) трикімнатну квартиру, а мені дісталася однокімнатна квартира-студія не в найкращому районі. Я в той час була у від’їзді і не дуже вникала в те, що відбувається. Та й як я могла не довіряти власній матері.

Мама зараз живе з вітчимом в його двокімнатній квартирі, дітей у нього немає і інших близьких родичів теж. Брату вона купила трикімнатну з розрахунку, що одна кімната буде її, але я-то розумію, що все це тільки розмови. Іван просто натиснув на мамину жалість, мовляв, у нього, дружина, дитина і йому потрібна велика житлоплоща. А мені навіщо велика квартира – я незаміжня, вистачить і однокімнатної.

Я спробувала пояснити мамі, що так не чесно, але мама настояла на своєму – віддала свою частку синові, бо збирається з ним доживати віку. Але я в цю історію не вірю, знаючи дружину мого брата – мама у них довго не протримається.

Та й в кінці кінців, це ж несправедливо! У нас же були рівні частки в спадщині! Брату купили квартиру значно більшу, ніж мені. Я знаю, що мама на квартиру брата претендувати ніколи не буде.

На вулиці вона теж не залишиться – не для того заміж виходила і вибирала собі вдівця без близьких родичів. І заперечити ніби як нічого – адже кожен при квартирі, але все одно на душі дуже неприємно. Могла б мама купити тоді нам з братом по двокімнатній квартирі. Це було б, принаймі, чесно.

Ніколи не могла подумати, що мене так кинуть рідна мати і улюблений братик. А що вже говорити про чужих людей? Як їм тепер вірити? Ну нічого, бумеранг їм ще повернеться. Ну не можна так поступати з рідними дітьми.

Фото ілюстративне – est.ua.

You cannot copy content of this page