fbpx

Ми поїхали в село, тато попросив, щоб мій чоловік допоміг йому скопати на зиму город. В той день ми дуже напрацювалися, а коли все було зроблено, ми стали збиратися додому, і я попросила, щоб мама нам позичила вісім тисяч гривень. На моє велике здивування, мама мені відмовила, а батько її підтримав

У мене є традиція – щотижня їхати в село, де живуть мої батьки, бо я зі своєю сім’єю у місті. Інколи дуже важко знайти час на цю поїздку, адже за тиждень на роботі ми з чоловіком теж дуже втомлюємося, та мама з татом для нас важливіші.

З дому я поїхала вчитися, а після закінчення навчання я зустріла Романа, ми одружилися і я стала жити з ним в місті, квартиру нам дали свекри. У шлюбі ми 14 років, зараз у нас двоє дітей, обоє з чоловіком добре влаштовані на роботі, я за всі ці роки звикла до міського життя, мені тут жити добре.

Біля батьків залишилася моя молодша сестра Галина, вона досі не вийшла заміж, так і живе з мамою і татом в селі. Ми з чоловіком завжди допомагаємо моїм батькам, вся робота на нас і чекає. Вони без нас ніколи не садять і не копають картоплю. Тато трохи хворіє, йому нічого важкого робити не можна, тому усі чекають, коли ми з чоловіком приїдемо і все зробимо.

Ми розуміємо, що крім нас більше нікому, тому і їдемо в село. У батьків я нічого не прошу, лише коли повертаємося додому, мама дасть молока, якісь домашні овочі, десяток яєць та й усе. Вони більше допомагають сестрі, шкодують Галину, адже у неї не склалася доля.

Останні років зо два мама з татом натякають мені, що Галина сама, в неї нікого немає, а у мене є і сім’я, і житло, тому свій будинок вони хотіли б залишити молодшій доньці. Я з розумінням відносилась до того, що батькам шкода доньку з непростою долею, тому сказала мамі, що я не проти і на спадщину претендувати не буду.

Прикро мені було через те, що батьки більше любили сестру, в усьому допомагали їй і горнулися більше до неї, адже я така сама дитина, як і вона.

Три роки тому ми з чоловіком взяли квартиру в кредит, хотіли по черзі забезпечити власним житлом своїх діток. Та чоловікові якраз затримали зарплату і ми не розрахували сімейний бюджет, так склалося, що прийшов час вносити оплату за кредитом, а грошей у нас не було, тому я вирішила позичити у батьків.

Мені було відомо, що мама з татом відкладають пенсію, вони у мене люди заощадливі і подумала, що вони зможуть мені допомогти. Ми якраз поїхали в село, тато попросив, щоб Роман допоміг йому скопати на зиму город. В той день ми дуже напрацювалися.

Коли все було зроблено, ми стали збиратися додому, і я попросила, щоб мама нам позичила вісім тисяч гривень, саме стільки на не вистачало, щоб внести щомісячний платіж за квартиру.

І на моє велике здивування, мама мені відмовила, а батько її підтримав. Батьки сказали, що їм треба купити на зиму дров. Хоча я точно знаю, що гроші у них є і на дрова, і ще залиться, щоб нам позичити. Ми ж не просим назавжди, ми ж до найближчої зарплати.

Дуже гірко було від цього, чоловік сказав, що більше в село не поїде. За інших обставин я б була за це на нього зла, але в цьому випадку я його повністю підтримую.

Мені так прикро на душі. Хіба я щось зробила не так?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page