fbpx

Ми поїхали в село до сестри на ювілей, в подарунок купили їй від нас золоті сережки. Але коли я глянула на стіл, я зрозуміла, що родичці наше спілкування просто не потрібне

З свого села я поїхала ще студенткою, а потім життя так закрутило, що заміж вийшла, дітей народила, вся в турботах була. Але тепер, коли діти виросли, мене чомусь тягне в рідне село, хочеться спілкуватися з родичами.

Мами моєї не стало кілька років тому, але в селі живе її рідна сестра. У тітки є дві дочки і син. Одна дочка, найстарша, живе в сусідній області, але ми з нею майже не спілкувалися.

Тітку я відвідую не часто, в основному по святах. На початку жовтня ми її теж навідували, приїхали і зустрілися в селі з її старшою дочкою, вона якраз теж там була в цей час.

Я була дуже рада нашій зустрічі, ми поспілкувалися, дізналися, що у неї ювілей 50 років. Вони сказали, що святкувати не будуть, але ми з чоловіком вирішили, що це гарна нагода зав’язати стосунки з двоюрідною сестрою. Поїхали в місто, привезли подарунок – золоті сережки, думаю, нехай сестра має на пам’ять про мене.

Стіл сестра накрила дуже скромний. Посиділи ми тоді, мляво поспілкувалися, чомусь я не зауважила у неї радості від нашого візиту, наприкінці зустрічі запросили їх до себе, але вони жодного разу так і не подзвонили, і звичайно, не приїхали.

А нещодавно я знову поїхала в село відвідати тітку з приводу її 80-річчя, купили подарунки їй і її чоловікові заодно. Знаючи, що в село повернулася жити з чоловіком її друга дочка, яку я не бачила з дитинства, купили, крім продуктових подарунків для тітки, ще трохи хороших продуктів – червону рибку, дорогий сир, фрукти для застілля. Дуже вже мені хотілося душевно з родичами посидіти.

Я наївно вважала, що сестра прийде з чоловіком ввечері, організуємо застілля, посидимо, відзначимо ювілей. Приїхали ми до обіду, сидимо, обідаємо, тітка як могла, скромно накрила стіл, зробила чай.

Сидимо, говоримо, тітка розпитує як ми живемо, раптом двері відчинилися, і повз нас хтось прошмигнув, на ходу привітавшись. Я дуже здивувалася такому приходу і, вийшовши з-за столу, підійшла до неї, обняла її і щось їй сказала, типу, ти що, як не рідна. Вона щось буркнула незрозуміле.

Все це було на очах у її мами, тітка нічого не сказала. Я повернулася за стіл, спілкуватися з нею мені враз перехотілося. Чоловік мій щось там у неї питав, вона ледве-ледве цідила відповідь. Потім прийшов і її чоловік, але зразу пішов в іншу кімнату спати.

Я і сама людина не молода, скоро буде 50, хотілося хоча б на старості мати добрі стосунки з родичами, адже ближчими за них у мене нікого і немає.

Але з їхньої сторони я не побачила такого прагнення до зближення, то може і мені не варто сильно старатися. Тепер я думаю, що не скоро поїду в село, а може, і взагалі більше не поїду.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page