Моє перше заміжжя було дуже невдалим. Заміжня я була всього три роки, але і цього було достатньо для того, щоб розчаруватися в людях. Після весілля ми з чоловіком жили у його батьків. З самого початку свекруха постійно була всім незадоволена. Щоб я не робила, все було не так. Коли я скаржилася чоловікові, він говорив, щоб я навчилася поважати і слухатися його маму, адже свого житла у нас немає і купити вийти не скоро.
І я терпіла, підлаштовувалася, як могла. Коли я зрозуміла, що чекаю дитину, свекруха сказала, що дітей нам заводити ще рано, але я не послухала її і не шкодую про це.
Коли народився наш син, я думала, що тепер жити буде легше. Батьки чоловіка будуть любити онука і до мене стануть добрішими. Але вийшло зовсім інакше. Коли дитина плакала, свекруха влаштовувала сцени. Їй виявляється потрібен спокій, а дитина заважає спати. Поводила себе зовсім не так, як би мала поводити себе справжня бабуся.
Чоловік не втручався в наші чвари, все частіше став затримуватися на роботі, дитиною майже не займався. Мені було дуже важко, але я терпіла заради сина. Сподівалася, що коли дитина підросте, то сам знайде підхід до бабусі.
Але одного разу я дізналася, що мій чоловік мені зраджує. Розлучницею стала жінка, яка була першим коханням мого чоловіка. Найцікавіше, що свекруха знає і підтримує його в цьому, а мені вона сказала, що я сама винна, що не змогла втримати чоловіка. І я пішла від них і подала на розлучення. Чоловік не був проти і навіть допоміг перевезти речі.
Спочатку мені було важко одній з маленькою дитиною, але потім я знайшла роботу, розплатилася з боргами і життя потроху почало налагоджуватися. Але мені хотілося повезти сина на море та й трохи оновити свій гардероб. І я взяла кредит, тому що позичити навіть невелику суму грошей мені не було в кого. А це був вихід із ситуації.
Але зовсім недавно я в гостях у своєї подруги познайомилася з Андрієм. Він був трохи молодшим за мене. Я не приховувала, що розлучена і що у мене є син. Але як не дивно, його це не відлякало, він відразу знайшов з моєю дитиною спільну мову.
Але мені ще треба було познайомитися з його мамою. І цього я найбільше боялася. Якщо рідна бабуся не хотіла приймати онука, то чи зможе прийняти його абсолютно чужа людина.
Одного разу він мені сказав, що мама чекає нас до себе в гості. Я дуже переживала і на першу зустріч вирішила дитину не брати, щоб не зіпсувати відносин з самого початку. Але моя майбутня свекруха зустріла нас привітно. І відразу запитала, чому це я залишила сина вдома. Виявляється, вона вже купила йому іграшки і всім знайомим сказала, що у неї вже є онук.
Я вийшла заміж вдруге. Тепер у моєї дитини є справжній батько і справжня бабуся. Я щаслива, а про колишню сім’ю навіть згадувати не хочеться.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
