З Антоном ми зустрічалися два роки. Нещодавно він зробив мені пропозицію, я погодилася. Ми планували зробити невелике торжество в листопаді. Підготовка до весілля йшла повним ходом.
Але кілька днів тому, коли Антон пішов на роботу, до мене завітала його мама. Анжела Петрівна пройшлася по моїй квартирі, уважно все обдивилася, а потім сказала, що нам треба поговорити. Майбутня свекруха повідомила, що її молодша донька залишилася і без роботи. І я, як керівник фірми, просто зобов’язана влаштувати її до себе.
До слова сказати, я дійсно є директором великої фірми і ми зараз якраз набираємо працівників. Анну, молодшу сестру чоловіка, я бачила кілька разів і точно знаю, що вона нам не підходить. У неї і освіта не та, і бажання працювати загалом замало. Я про це прямо і сказала Анжелі Петрівні. Пішла вона від мене дуже ображена.
Антон прийшов як ні в чому не бувало. Запитав, що на вечерю. Я мовчки поставила перед ним тарілки і сіла навпроти.
– Ти нічого не хочеш мені розповісти? – запитала я його.
– А що таке? – подивився він на мене невинними очима.
– Твоя мама приходила, – зайшла я з іншого боку.
– Ну так, вона поговорити з тобою хотіла, я подумав, що, може, налагодите відносини перед весіллям, – швидко промовив він на своє виправдання.
– А ти знаєш, навіщо вона приходила? – повільно запитала я свого на той момент майбутнього нареченого, дивлячись йому в дивлячись йому в очі.
Антон відвів погляд в тарілку.
– Ну, в загальних рисах, – розпливчасто відповів він.
– А ти знаєш, що твоя мама хотіла, щоб я твою сестру влаштувала до себе на роботу.
– Ну, і що в цьому такого, майбутні родички адже, – сказав він. – Могла б що-небудь придумати, що тобі складно чи що. Навіщо було маму засмучувати?
Тоді я пояснила своєму нареченому, що родинні стосунки – це одне, а робота – зовсім інше. Я не збираюся влаштовувати на роботу людей тільки тому, що вони його родичі. Та й зрештою, якщо Анна з роботою не справиться (в чому я впевнена), і її доведеться звільнити, то я вийду крайня і свекруха ображатиметься на мене ще більше.
– Ось як ти заговорила. Занадто рано я вирішив на тобі одружуватися, не гідна ти поки стати моєю дружиною. Правильно мама говорила, що наша сім’я не для тебе. Не буде ніякого весілля! – з цими словами він схопив свій телефон, помчав в коридор, одягнувся і пішов.
Я не могла повірити, що Антон так просто переклеслить все. Але на наступний день він приїхав, щоб забрати від мене свої речі і повідомив, що він відмінив замовлення в ресторані, де ми планували святкувати наше весілля.
Навіть не знаю, що думати. Може воно і на краще?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
