fbpx
Життєві історії
Ми не збиралися відзначати мій день народження, тому я була дуже здивована, коли побачила у нас на порозі свекруху. В руках у неї була невеличка валіза

На початку грудня у мене був день народження. Ми не збиралися якось його відзначати, тому я була дуже здивована, коли побачила у нас на порозі свекруху. В руках у неї була невеличка валіза.

Я спочатку подумала, що це вона мені стільки подарунків принесла, а це були її речі. Як з’ясувалося пізніше, свекруха вирішила піти від свого чоловіка. Хоча вона тридцять п’ять років з ним прожила, незважаючи на всі його викрутаси. Її все влаштовувало. А тут раптом вирішила розлучатися.

Надія Іванівна вважає, що має право жити у нас, бо цю квартиру в свій час купила вона сама і подарувала синові на 20-річчя. Ми одружилися 5 років тому і відразу стали жити в цій квартирі. Зробили гарний ремонт, обставили меблями на свій смак.

Зараз я чекаю дитину, свекруха говорить, що тепер вона нам потрібна. З дитиною допомагатиме. Квартира невелика – євростудія, по суті, однокімнатна. З великою кухнею, об’єднаною з вітальнею, де зараз живе свекруха.

Звичайно, це дуже незручно. Свекруха дивиться телевізор із ранку до вечора. З сьомої ранку прокидається, гримить каструлями, ходить, стукає дверима. Чоловікові простіше – це його мати. А я почуваюся не у своїй тарілці, так жити мені не комфортно. Коли свекор їй телефонує, вона не бере від нього слухавку.

Я попросила чоловіка, щоб він уточнив у своєї мами, які у неї плани. Чи збирається вона повертатися додому. А вона відповіла, що житиме з нами, адже квартира оформлена на неї.

До речі, цей факт мені був невідомий, а коли нещодавно я про це дізналася, трохи здивувалася, але не засмутилася особливо. А тепер, коли свекруха зібралася розлучатися, розумію, що вона тут господиня, а не я. Може тому й чоловік мовчить.

Він каже, що мати і так довго протрималася, бо в батька непростий характер. Мила, готувала, створювала затишок та враження ідеальної сім’ї у знайомих. Для неї було важливо «що люди скажуть!».

Свекруха приховувала всі непорозуміння, на людях усміхалася. А в шістдесят п’ять років зібралася розлучатися через якусь дрібницю. Приїхала до нас. Розлучення, звичайно, спричинить поділ майна. Але свекруха каже, що їй від нього нічого не треба. У них дві квартири та дача! Ось ця, в якій живемо ми з чоловіком, та інша двокімнатна, дорожча, у старому обжитому районі. Там зараз свекор залишився сам.

Дача теж не дуже дорога, так, одна назва. Щитовий будиночок без зручностей та грядки з кабачками. Вода у відрі, зручності на вулиці, добиратися туди треба довго. П’ять років тому свекруха намагалася продати її, але покупця навіть за смішні копійки не знайшлося. Тоді вона впритул зайнялася дачею сама і якось утягнулася. Із задоволенням туди їздить. Посадила квіти, збирає смородину та яблука.

Швидше за все, так і поділять: свекруха отримає дачу і нашу квартиру, а свекру дістанеться велика квартира. А нам куди? Я свекрусі так і сказала, що вони думають тільки про себе!

Мої батьки кличуть мене до себе, кажуть, що з дитиною допоможуть. Я поставила чоловікові умову: або його мати повертається додому, або додому до батьків поїду я.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page