У свої 35 років я досягла дуже багато, у мене чудова кар’єра, я маю невеликий власний бізнес, сама змогла собі купити купити і квартиру, і машину.
Можна було б сказати, що я щаслива, але от у мене зовсім не складається особисте життя – у мене немає ні чоловіка, ні дітей, і цей факт мене неабияк засмучує, тому що я вважаю, що сім’я – це найважливіше з усього, що може бути.
До мене сватається мій шеф, але він практично ровесник моїх батьків, йому 55 років, розлучений, діти дорослі уже.
Я знаю, що з ним у мене було б все, але душа до нього у мене не лежить, тому його я і не розглядаю як кандидатуру для чоловіка.
В моєму житті був ще один чоловік, Тарас, ми з ним разом працювали, і між нами виникла симпатія.
Та він був одруженим, виховував синочка, то ж розбивати чужу сім’ю я не мала наміру.
Тарас розповідав мені, що у них з дружиною дуже погані стосунки, і що живуть вони разом лише заради дитини, та я не вірила цьому.
Два роки тому у нас на роботі була вечірка, і Тарас дуже приревнував мене до іншого чоловіка. Тоді я твердо вирішила, що настав час поставити крапку.
Ми не бачилися два роки, а нещодавно Тарас знову з’явився в моєму житті.
Він написав мені з Америки, де він зараз мешкає. З дружиною таки розлучився, дитині допомагає, а сам вирішив почати життя спочатку.
Тарас пропонує мені переїжджати до нього, бо каже, що любить і не може забути.
Але попередив, що в Америці нам обом доведеться починати все з нуля.
То ж зараз я стою перед непростим вибором – моє розмірене і самодостатнє життя тут, чи особисте щастя в далекій Америці?
З однієї сторони я дуже хочу мати сім’ю і дітей, але з іншої – у Тараса уже є дитина, та й в чужій країні я не знаю, як воно мені піде.
Як правильно вчинити, щоб потім не шкодувати про це?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
