Ось така рідна сестра у чоловіка…
П’ять років тому, коли у нас з чоловіком тільки народилася дитина, я не відпустила чоловіка на день народження до його сестри. Ірина живе в 100 кілометрах від обласного центру, де живемо ми з чоловіком. І святкувати планувалося три дні – ювілей адже, 25 років. За матеріалами
Я залишатися одна з двотижневою дитиною на руках, ще без допомоги чоловіка, відмовилася. Причому, чоловік і сам їхати не особливо хотів. Хотів би – поїхав, я б його зупинити не змогла. Чоловік відправив Ірині грошовий переказ в якості подарунка, і повідомив, що не приїде.
Ірина образилася. Як у зовиць зазвичай буває, в таких ситуаціях винні дружини їх братів. Не відпустили, умовили не їхати, а то і зовсім – про розлучення почали говорити.
– Була б вона не з немовлям, сама б тебе до мене випнула, щоб погуляти добре, поки чоловіка вдома не буде, – сказала тоді Ірина моєму чоловікові.
Проїхатися на тему «а може, це взагалі не твоя дитина?», вона теж не забула.
Ображається Ірина досі. Вона, коли в тому році виходила заміж, брата навіть на весілля не запросила. Коли чоловік дізнався про минуле одруження, він запитав, чому він не отримав запрошення.
– Тебе б все одно дружина не відпустила. Сенс тебе запрошувати був? – розсміялася Ірина.
Мама чоловіка живе там же. До нас не їздить – їй ніколи, ми самі намагаємося приїжджати до неї щороку, хоча б кілька разів. Ось і недавно ми поїхали в гості. Зрозуміло – не просто так, мама чоловіка нас покликала. Під час запрошення ми дізналися про те, що Ірина з чоловіком тепер живуть у неї.
Ми купили продукти, насіння квітів для свекрухи – вона захоплюється ними, сама їх вирощує. І гарний теплий плед, для неї ж. Для Ірини я зібрала деякі дитячі дрібнички, спакувала красиве пальто, фасон якого дозволяв носити його і під час виношування дитини, і після народження. Я вбралася в нього всього кілька разів.
Ми приїхали. Подарунки у нас прийняли з задоволенням. Чоловікові і синові були раді. А ось моя присутність була небажаною, аж до скандалу. Ні, я звичайно все розумію, але влаштована Іриною сцена була потворною.
Ірина розкричалася, що я приїхала, щоб обов’язково звабити її чоловіка, адже мій мені точно не потрібен, раз дитину я нагуляла. І все це висловлювалося в досить грубій формі в присутності п’ятирічної дитини.
– Ірино, йди, відпочинь! – зажадала свекруха від своєї дочки, вручила їй пакет з пальто і речами і додала: – Іди до себе, заспокоїшся – вийдеш.
Ірина аж попирхнулася від обурення, але з матір’ю сперечатися не стала, а пішла до себе в кімнату, красномовно грюкнувши дверима.
Свекруха запросила нас на кухню. Поки грівся чайник, вона порадила не звертати уваги на її дочку і не звертати уваги на її слова:
– До кожного стовпа неробу свого ревнує. Було б ще, що ревнувати. Ледар, яких світ не бачив. Сидять обоє у мене на шиї і не чешуться. – зітхнула свекруха. – Працювати зять не хоче. Грошей йому мало, бачте. А від сидіння вдома гроші взагалі не з’являться!
Я тицьнула чоловіка ліктем в бік, кивнувши в бік його мами. Свекруха працює в їх місцевій маленькій бібліотеці, зарплата у неї – курям на сміх. А тут ще дочка та зять на шию сіли. У свекрухи все своє: молоко і м’ясо – свекруха кроликів і кіз тримає, овочі і фрукти – з городу. Але все одно, жити на одну мінімальну зарплату втрьох, особисто мені здається нереальним.
Чоловік мій поштовх зрозумів. Дістав гаманець і, поки його мама крутилася біля плити, засунув кілька купюр під скатертину. Якщо в руки дати – не візьме. А потім чоловік подзвонить і скаже, де гроші лежать.
Ми пили ароматний чай, а свекруха розбирала подарунки. Вона розгорнула плед, помацала його і посміхнулася:
– Який м’якенький! Спасибі вам, потішили мене.
В цей час на кухню прийшла Ірина. Побачивши плед у матері в руках, вона почала обурюватися, чому їй, нещасній, привезли старе лахміття.
Ми зібралися і поїхали. І, щоб хоч якось допомогти свекрусі і Ірині, знайшли зятю роботу у нас в місті. З гуртожитком, так що знімати йому житло не треба було б. А на зекономлені гроші він міг на вихідні їздити додому, до дружини.
На жаль, наше бажання допомогти, Ірина вивернула:
– Я так і знала, що твоя дружина на мого чоловіка око поклала. Нікуди він не поїде, ясно? Тут, при мені буде. А на що ми жити збираємося – не ваша справа!
Свекрухи шкода. До нас переїжджати вона не хоче, боїться як би Ірина з чоловіком їй все господарство не розвалили. Постійно давати гроші свекрусі – рівнозначно, що давати їх в руки Ірині та її чоловікові.
Як хоч трохи допомогти мамі чоловіка з її дармоїдами? Вона і сама не рада їх присутності, але доньку з животом вигнати не може. Через цю ситуацію мій чоловік дуже переживає, адже йому шкода рідну матір.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
