За законом, якщо майно куплене в період шлюбу, воно є спільним. Якщо квартира спільна, вона належить і чоловікові, і дружині. Ні про яке виселення не може йти мови. Але у мене ситуація трохи інша.
Ми збирали на квартиру кілька років. До цього житло знімали. У обох є робота, гарна зарплата, так що на однокімнатну квартиру нам вдалося накопичити досить швидко.
Знайшли відповідний для покупки варіант. Всіма паперами займався чоловік. Він в цій справі розуміє більше, ніж я. Та й часу у мене не було цим займатися. Я працювала на двох роботах, вдома практично не бувала, навіть на вихідних, і все для того, щоб швидше назбирати на квартиру.
В результаті через десять місяців з’ясовується, що квартира мені не належить. Виявляється, що чоловік оформив нашу квартиру на свою матір. Тепер вона є її власником.
В даний момент ми з чоловіком знаходимося на межі розлучення. І він мені натякнув, що після розлучення я можу збирати свої речі і йти від нього. Дітей у нас немає, батьки мої далеко. Тому я знайшла адвоката, щоб проконсультуватись, що в цій ситуації можна зробити.
Він сказав, що ситуація нестандартна, але не нова для нього. Сказав, що таким кинутим жінкам можна поспівчувати. Однак якщо в судовому порядку довести, що гроші на покупку квартири були накопичені мною і чоловіком в шлюбі, то вчинений правочин можна оскаржити. Все-таки, досить часто подружжя йдуть на різного роду хитрощі, щоб майно не підпадало під режим спільної власності.
Мета одна – не ділити при розлученні. Ось недавно була справа. Перед самим розлученням чоловік продав спільне авто своєму братові практично за копійки. І задоволений, – думав таким чином позбавив дружину права ділити це майно. Дійсно, розділити те, чого немає, не можна. Але що заважає дружині просто стягнути гроші?
Нічого. Але завжди знаходяться такі люди, які цього не розуміють і не залишають спроби відвести загальне добро з-під розділу. Але зазвичай такі хитрощі не досягають мети. Бо закон говорить, – все, що куплено в шлюбі є спільною сумісною власністю.
Зараз я не живу з чоловіком. Вони з свекрухою практично вигнали мене. Зрозуміло, що про ніяке відшкодування мені моєї частки, мова не йде. Вони вважають, що можна просто так використати мої кошти для покупки житла для себе і чекати, що я все це проковтну і залишу їх.
Я ще не вирішила, що мені робити, але здаватися я не збираюся. Прикро, що є ще такі люди.
Фото ілюстративне – shutterstock.
