fbpx
Життєві історії
Майбутнього зятя і його родичів ми запросили до себе в село. В зазначену суботу приїхала тільки донька з нареченим, без сватів

Ростили ми з чоловіком свою єдину донечку як квіточку. Насті ми намагалися дати все, що було в міру наших сил. Але як тільки донька закінчила школу, поїхала з села – спочатку вчилася в університеті в обласному центрі, а потім знайшла роботу і залишилася там працювати.

Про те, що виходить заміж, дочка нас повідомила по телефону. Ми почали відразу хвилюватися, що не готові до торжества, треба було ж наперед про це сказати. Але Настя нас заспокоїла, мовляв, нічого не треба, бо весілля, як такого не буде. Вони вирішили просто розписатися.

Я запитала, коли це буде, а донька знову мене здивувала, попередила, щоб ми не завдавали собі клопотів і не приїжджали, бо в РАЦС вони планують піти невеликою кількістю людей. Мені тоді було дуже прикро, адже Настя у нас єдина донька. Але чоловік мене заспокоїв, сказав, що якщо молоді так вирішили, то нехай так і буде.

По телефону Настя нам повідомила, що її нареченого звати Дмитро, що він з заможної родини. Звичайно, ми дуже хотіли познайомитися з майбутнім зятем і його родичами, тому запросили їх до себе в село. В зазначену суботу приїхала тільки донька з нареченим. Батьки Дмитра вибачилися, пояснивши, що їх не відпускають з роботи.

Ми подарували молодятам 10 тисяч гривень, це все, що в нас було, і благословили їх на щасливе сімейне життя. Поцікавилися, де вони збираються жити. За столом Дмитро нам повідомив, що його батьки купили йому квартиру. Звичайно, що за свою доньку ми були дуже щасливі.

Донька у шлюбі вже три роки, нещодавно у них народилася дитина. Ми дуже зраділи появі у нас внука, знов зібрали невелику суму (цього разу 5 тисяч гривень) і зібралися їхати в місто до доньки. Але Настя знову нам сказала, що хрестини будуть скромними, тільки батьки і хресні батьки, заспокоїла нас, що внук трошки підросте і вони обов’язково нас запросять.

Минуло вже три місяці, а внука ми так і не бачили. Наскільки мені відомо, сваха там сидить день і ніч. А мені прикро, бо донька про нас зовсім забула. За три роки з сватами ми так і не познайомилися, бачили один одного хіба що на фотографіях. Ми їх неодноразово до себе запрошували, але вони не приїхали жодного разу.

Я вважаю, що це все якось неправильно. Але не знаю, як можна це змінити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page