fbpx
Життєві історії
Ми досі не знаємо, як батько чоловіка розпорядиться своїм майном – квартирою і будинком, який він зараз будує. Дуже ймовірно, що заповіт він залишить на свою теперішню дружину і її дітей, а моєму чоловікові нічого не дістанеться

Так склалося, що нам з чоловіком ніхто з батьків з обох сторін не допомагає. Найприкріше за батька мого чоловіка. Він відразу після того, як не стало його дружини одружився з іншою жінкою і привів її в свою квартиру. Ми не мали нічого проти, адже тато – молодий чоловік, йому на той час виповнилося 56 років.

З однієї сторони це добре, що батько тепер не сам і є кому про нього подбати, але ситуація зараз склалася не проста, адже батько чоловіка так поринув в сім’ю своєї дружини, що практично забув про нас, своїх рідних, особливо мені прикра за мого сина, який обділений увагою дідуся.

Тепер він виховує її онуків, гуляє з ними, а наш син йому як чужий. Постійно намагалася залучити дідуся до спілкування з сином, але він приходив і спілкувався, тільки коли його кликали. Потім було видно, що йому набридало, він знаходив причини не приходити і не приходив по кілька місяців, хоча живе в 5 хвилинах пішки від нас, а тепер ми взагалі в одному будинку з ним живемо.

Колись дідусь подарував синові дитячий велосипед. Син підріс, катається рідко на ньому. Підросли і внуки його дружини, і дідусь став мало не кожні два дні приходити і брати велосипед для її онука. Хлопчик хороший, мені подобається, я проти нього нічого не маю. Але мені так прикро, що нашого сина при цьому він фактично ігнорує. Тобто з онуками дружини він постійно проводить час, а мого сина до занять навіть довести відмовляється. Одним словом, рідному онукові дідусь зовсім не приділяє уваги.

Якось дідусь зателефонував і знову попросив той велосипед. Я не витримала, вийшла, віддала той велосипед і сказала, що він нам більше не потрібен, нехай забирає і більше сюди не приходить.

Мій чоловік, коли почув про це, був не в захваті від мого вчинку. Псувати стосунки з батьком він не хотів. Справа в тому, що свекор добудовує свій власний будинок за містом і збирається з дружиною жити там. А ми з чоловіком хотіли б переїхати в квартиру свекра (нам дуже подобається місце розташування квартири, зараз ми знімаємо житло). Але розмову про можливість переїхати ми ще не затівали, просто мріємо.

Проте, тепер я навіть не знаю, чи у нас щось вийде. Чоловік мені каже, мовляв, не могла потерпіти ще трохи? Дався тобі той велосипед…

А я не стрималася, бо мені не подобається, як дідусь з сином спілкується, немає у нього любові до рідного онука. Син фактично залишився без бабусь-дідусів. Мої батьки далеко і не бачать як росте онук. Мій батько, скільки не кличу, приїхати не хоче зовсім (був один раз за 10 років). Ми були у батьків 1,5 роки тому, більше туди не хочу, не привітно нас зустрічали, краще б дитину в табір відправила на витрачені гроші.

Ми, до речі, досі не знаємо, як батько чоловіка розпорядиться своїм майном (квартирою і будинком). Дуже ймовірно, що заповіт він залишить на свою теперішню дружину і її дітей, а моєму чоловікові нічого не дістанеться.

Не знаю, як бути в цій ситуації. Залишається тільки сподіватися на те, що дідусь все-таки усвідомить, що його рідний онук – його єдиний, і треба б до нього по-іншому ставитися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page