fbpx

Ми були на весіллі, брат чоловіка видавав доньку заміж. Я пропонувала взяти 15 тисяч гривень, це для нас і так захмарна сума, але чоловік позичив десь гроші, і сказав, що менше, ніж тисячу доларів він не понесе

З недавніх пір я просто не впізнаю свого чоловіка. Живемо ми в шлюбі вже 25 років, маємо дорослу доньку. У нас є квартира, машина, ми їздимо раз в рік відпочивати на море, я вважаю, що цього достатньо. Але мій чоловік так не думає.

Справа в тому, що у Степана, мого чоловіка, є старший брат Сергій. Він має у власності якусь фірму і живе більш, ніж добре. Сергій з дружиною мають великий заміський котедж, в обох є дороге авто, дочка їхня вчиться в найпрестижнішому столичному вузі. Спілкуємся ми з Сергієм не часто, бо він людина зайнята, хіба що на родинних святах зустрічаємося.

Рік тому Сергій видавав доньку заміж. Весілля зробили шикарне, я в житті ще такого не бачила, навіть відому артистку запросили, щоб та співала, коли молодята будуть перший танець танцювати. Ми з Степаном себе не зовсім зручно на тому весіллі почували, бо і гості там були з вищого світу. Степан все хвилювався, чи не замало ми принесемо, щоб перед багатим братом не осоромитися. Я пропонувала взяти 15 тисяч гривень, це для нас і так захмарна сума, але чоловік позичив десь гроші, і сказав, що менше, ніж тисячу доларів він не понесе.

А після того весілля понесло мого чоловіка, його ніби як підмінили. Спочатку ходив і скаржився, що пів життя прожив, а ні до чого не доробився. А потім вирішив машину поміняти. Взяв в банку кредит, продав стару і купив новішу – не таку шикарну як в Сергія, але все ж. Потім чоловікові стала не подобатися наша квартира. Я відразу сказала, що продавати її ми не будемо, ще один кредит нам не під силу буде. Тому чоловік звільнився з роботи, знайшов якусь бригаду, і почав їздити з ними на заробітки в Польщу.

Все це мені не дуже подобається. Те, як ми жили, мене влаштовувало, навіщо надриватися. Я все розумію, треба розвиватися, прагнути більшого, але в нашому випадку чоловік банально намагається копіювати свого брата. Але скільки б ми не старалися, до статків Сергія найближчим часом нам не дотягнутися.

А тепер ще й наша донька вирішила виходити заміж. Вона відразу сказала, що не хоче весілля, бо розуміла, що батько влаштує чергове змагання з братом. Чоловік проти, каже весіллю бути, і воно буде не гіршим ніж те, яке зробив Сергій своїй доньці.

Що нам робити, ми не знаємо. Я дуже втомилася від цього незрозумілого мені змагання. Ми жили добре, нам всього вистачало, а тепер ми тільки те і робимо, що дотягуємося до брата мого чоловіка.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page