fbpx
Breaking News
Цей кpичущий для мене випадок трапився в 2015 році. Я тоді тільки дізналася про вaгітність, сходила в жіночу кoнсультацію, здала aналізи, а через кілька тижнів прийшла ставати на облік. В черзі там мене побачила сусідка. Пpикро, що через таких от людей стаєш без вuни вuнуватим
Дyже Cильна Молитва, яка зaхиcтить вашу дитину від уcіх прoблeм, хвоpoб та нeгаpаздів. Цією Молитвою мaє кoжна мама Благословити своє дитя. Господи Ісусе Христе, Сину Божий
Валентина приїхала на гірськолижний курорт, щоб залiкувати душевні pани після рoзлучення. Наближався Новий рік, а настрою зовсім не було. Перший раз їй доведеться відзначити його на самоті. Валя весь час згадувала Іллю з Андрієм і сумувала за ним. «Шкoда, не встигли обмінятися телефонами», – зітхала жінка. Несподіваний телефонний дзвінок став справжнім подарунком долі
Вчора подзвонила мені моя сестра і пpосила позичити трохи грошей. Каже, вдома вже нічого немає, теpміново потрібно хоча б суміш молочну купити малюкові і їжі старшому. І чи не можу я позичити їм з чоловіком трохи грошей? Я відмoвила, бо ні моя сестра, ні її чоловік не працюють, і це при тому, що у них двоє малих дітей
Якось у вихідні я напросилася до Оксани в гості, хоча Руслан дуже не любив цих наших дівчачих застіль. У суботу й неділю хотів побути із сім’єю без сторонніх людей. Але керувала в хаті Оксана, тож чоловік змирився. Ми, як завжди, сіли до столу. Я навмисно швидко нaпoїлa подругу, а коли вона заснула, пішла до Руслана. А вранці того гpiхoвнoго дня, набравшись нaхaбcтва, я походжала чужою квартирою. «Одягнися», — сказала мені Оксана. Та я у відповідь лише єхидно посміхнулася
Без рубрики
Мужньому батькові мужнього сина

Він стояв серед інших батьків, що втратили найдорожче. Там ще були вдови і діти, до кінця несвідомі свого сирітства.

У спустошених мам, що у чорному, червоніли й сльозилися очі. І навряд чи комусь могло здатися ніби то від гарячого літа. Вони мали їхати разом за місто, щоб психологи їм полегшили тягар порожнечі, позбуватися болю, від якого не мали спасіння.

Я могла його не питати про загиблого сина-героя, але запитала. Хіба мріє хтось про таку журналістську роботу? А він говорив, і мені чомусь так здалося — кожне його слово запечене кров’ю батьківського серця. Він так просто розказував, як важливо підтримати тих, кого вдарив підступний ворог. Кому перекрили дихання і колишнє життя. І що тут серед липня ця війна вбиває тільки тих, хто ховав мертвих хлопців. А всі решта… Всі решта кажуть, що найгірше — далеко на Сході. І готуються до веселих свят, празникують, йдуть на забави.

Цього трохи й треба, сказав він, бо життя помаленьку проходить. Можна йти на забаву, додав, але хоч трохи пам’ятати про допомогу. Про тих, чиї руки-ноги вже їм не належать. Про сиріт, що навіки збідніли на усмішку батька. І солдатів, котрі досі ходять там босоногі. А крім нас же ніхто! Все без тіні зла, нарікань чи протесту проти запланованих свят і детальної шоу-програми. І ледь чутна надія: чим скоріше ми допоможемо, то тим швидше вона, перемога.

Голос тріснув, коли вимовив лише ймення. Скоро рік, як він ніколи ним не покличе сина до рідної хати. У ту хвилину я зненавиділа себе за ніякову тактовність і безглуздість будь-яких фраз. Промовчала і опустила очі. Вибач мені, мужній тату мужнього сина. І мені, і моєму місту, що в той день вибухало сміхом і застіллям. Серед втрат війни і безбарвних сліз вдів на липневій спеці.

Я не верну тобі найдорожче. Я хіба напишу оці кілька рваних рядків. Щоби твої слова, запечені кров’ю, просочилися в наші душі, стерли байдужість. І щоб наступного дня ми пішли не в кафе, а до церкви. Молитися. А тоді пекти пряники з волонтерами, рвати трави на чай, вишивати ікони (на продаж!). І тоді заслужимо в Господа перемогу. Після того повірю, що твої слова, вирвані болем, не втонули, не канули у міфічній Леті. І що ти мені вибачив за те, що я своїми питаннями тоді різала по-живому.

Адріана Зимненко

Читайте також: ЦЕ ЧОЛОВІК, ЯКИЙ НЕ СТАВ МОЇМ

Джерело

Related Post