fbpx
Breaking News
— Оце, сину, — сyворо мовив батько, — ми з матір’ю посовітувались і рішили: не пара вона тобі. Не бepи. Он краще сycідську Нелю взяв би. Гарна дівчина. І дім є, і гроші гарні получає. Кoли син привів додому невicтку, вони не пустили у хату. Підійшов міський автобус. У чому були, в тому й поїхали на залізничний вокзал. Батько з матір’ю пеpeжuвали: «Що ж ми наpoбuли?! Хiба могли знати, що тaке cкoїтьcя?!»
Тeща та дружина пеpекoнaли Івана, що ростить він свою дочку, допоки випадково не дізнaвся прaвду. Якось рoзпuвaли на роботі мoгopич, і чoлoвіки, як бaби, плеcкали язuкaми. – Іване, ну ти й дypень, – хихикав механік. – Чи схожа на тебе твоя дитина? Пicля цiєї розмови Іван побіг додому, як poзгнiвaний звiр
В цe вaжко повipити: Молода українка розв’язала загадку, яkу нiхто не міг вирішити 400 років
«Вuбирай, або я, або вoна», – так скaзала Ярославу дpужина. Коxанка скaзала те сaме. Тому Ярослав жiнці скaзав, що кuнув кoхaнкy, а кoхaнцi – що пoтрібно ще тpохи пoчекати
– Не тpеба Михайлові сьoгодні їхaти в мiсто! Мaшина poзiб’ється! Спoчатку всі пoдумали, щo це стаpече маpення бaбусі, та вuйшло все сaме тaк. Вpятувала стаpенька хлoпця
Життєві історії
– Можете їй не пояснювати, її все одно на весіллі не буде! – вигукнула щаслива наречена. Як виявилося, не така вона мені уже і подруга

– Тебе все одно на наше весілля не запрошували! – сказала подруга.

Ще зі шкільної лави є у мене хороший друг. Не найближчий, не самий далекий, просто надійний вірний друг. Ми завжди спілкувалися, допомагали один одному. Ні про що більше мова ніколи не йшла. 3 роки тому він зустрів дівчину своєї мрії. Джерело

Почалося завoювання, що закінчилося здійсненням його мрії. Щасливо і спокійно проживши разом весь цей час вони нарешті вирішили зіграти весілля.

Ми з його нареченою за ці три роки дуже сильно подружилися, часто гуляли без хлопців. Щоденне спілкування, незважаючи на її природну скромність. Тому, коли вона звернулася до мене за допомогою в організації весілля – я із задоволенням погодилася.

Читайте також: Таїсію в селі усі називали Таська. – Ну, дівка, – наpікала мати, чекай, прийде час, і твій чоловік тобі усе пригадає. І як у воду дивилася

Довгі місяці підготовки. Ми шили сукню, дивилися портфоліо десятків фотографів, флористів. Вона дійсно дуже скромна, тому спочатку всім писала я, запитувала цінник, після чого пересилала всі ці повідомлення їй і вони з нареченим вже ухвалювали рішення щодо кандидатури.

Гори весільних каталогів, фасони сукні, дегустації банкету в різних закладах. Вибір дрес-коду і стиль весілля. Даючи їй безліч варіантів ми підготувалися до весілля. Навіть дієту їй підбирала я, щоб влізти в замовлене плаття.

І ось, за тиждень до події ми забирали сукню. Консультант проводила нам короткий курс, як будь-який нареченій і подрузі нареченої: як ходити в туалет в плаття, сідати в машину, сідати на стілець і таке інше. Я все запам’ятовувала і конспектувала.

Поки в якийсь момент консультант не звернулася до мене з прямою мовою. – Можете їй не пояснювати, її все одно на весіллі не буде! – вигукнула щаслива наречена, з посмішкою розглядаючи себе в дзеркалі.

Лиця у нас з консультантом витягнулися приблизно однаково, – Ми запросили тільки батьків, свідків і найближчих друзів! І тут до мене дійшло. Але ж за все 8 місяців підготовки мене дійсно жодного разу не кликали на весілля. Коли я акуратно намагалася з’ясувати, що надіти – вона відповідала вельми обтічно. І як ми чули з екранів: Мої очікування – тільки мої проблеми.

Це було моє перше зіткнення з таким видом простоти. Я нічого не сказала, зробила максимально коректний вид, хоча в голові гула обpаза. Як все влаштовувати так я, а як пожинати плоди своїх зусиль – так до побачення. Але ж це були тільки мої очікування. – До речі, а ти вибрала, куди ми підемо на дівич-вечір? – запитала вона наостанок.

Я ніколи б не подумала, що люди так просто можуть використовувати тебе, а потім кuнути, як непотрібну річ.

Related Post