fbpx

Мою сусідку люди в селі дуже не люблять, вона без чоловіка і має двоє дітей. Про неї такі плітки від жінок чую, що іноді важко слухати все. Та я Світлану ніколи не засуджувала, хоча багато років знаю її. Лише, коли зустрічаю її, то плачу тихенько, щоб ніхто не бачив, щоб там люди не говорили, та я заздрю лиш їй

Сусідка Світлана живе в селі вже давно. Вона займається городом, господарство має велике. Втім, від своїх ровесниць в селі вона відрізняється тим, що дуже доглядає за собою. Світлані зараз 35 років, але ніхто їй такого віку не дасть.

Вона вдовою залишилася ще в 25 років, а на руках двоє малих дітей, яких самій потрібно ростити і забезпечувати. Чоловіка Світлана доброго мала, тому, коли залишилася одна, важко було впоратися самій, адже в селі без чоловіка ніяк.

Та, на диво, усім людям та родині, Світлана на долю свою не нарікала, а вся в роботу поринула, щоб забезпечити дітей. Влаштувалася продавщицею в сільський магазин, адже до того вона не працювала, ще й підробітки мала вдома, одяг шила сільським жінкам.

Усі дивувалися таким змінам. Та найбільше не давало спокою нашим людям в селі, що Світлана чорну хустину носила недовго, а зняла її дуже швидко. Вона не була схожа на згорьовану жінку, а навпаки, стала гарно доглядати за собою і намагалася своє жіноче щастя знайти.

Діти в моєї сусідки завжди чистенькі, нагодовані, та й на подвір’ї і на городі у неї порядки ще й які. Та не дивлячись на те, що з ранку до вечора, жінка працювала, вона дуже гарно одягалася, одяг сама шила собі, ще й на підборах ходить по селі.

Я навіть передати не можу, як наші жінки поглядали завжди на неї. Який макіяж? Яка зачіска? Що вона думає собі? Для чого все це? У неї ж діти!

Та Світлана ніби не чула осуду того за спиною. Ще й парфуми часто купувала, ні на кого не дивилася і не зважала вона. Іде така по селі – цвіте і пахне, як кажуть в народі. Жінки лише пліткують, незадоволені поведінкою її.

Згодом Світлана зустріла Дмитра. Він був на 5 років молодший від неї, тому це не сприйняла родина її. Як таке можливо? Про що ти думаєш? В тебе ж діти малі?

Та моя сусідка з чоловіком у шлюбі вже 8 років живе і все в неї так добре: Дмитро любить дітей дружини, тепер вони третю дитину чекають, він гарний господар, все вдома робить, ще й заробляє чимало. А Світлана і досі ходить по селу, як справжня пані – гарно одягнена, нафарбована, на підборах високих, доглянута, як завжди.

Та чомусь люди в селі її дуже не люблять, я й досі не можу збагнути чому. Не така, як усі? Може дозволити собі бути красивою? Що поганого цим вона зробила комусь?

В нашому селі жінки звикли до праці, адже господарство у всіх і город, фарбуватися і одягатися гарно немає коли і за що, якщо чесно. Можливо, тому вони так ставляться до жінки, яка, не дивлячись ні на що, хоче бути красивою?

А я, коли бачу Світлану, плачу сама і захоплююся нею. Справа в тому, що в мене в місті донька є, теж виховувала сама сина. Коли її чоловіка не стало, вона довго сумувала за ним, присвятила себе усю вихованню сина, заради нього жила. На себе часу у неї ніколи не вистачало.

Син виріс, одружився, пішов жити окремо, а донька моя так і залишилася сама, а їй вже за 45.

То що краще виходить: забути про себе і жити заради дітей, чи краще йти далі, не дивлячись на усі негаразди, і будувати своє справжнє щастя жіноче?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page