Нещодавно моя двоюрідна сестра Віра в суботу ввечері зателефонувала своїй мамі і, якимось незвичним, сумним голосом попросила, щоб вона швидко перекинула їй гроші на картку.
Сестра просила дуже поспішити, це важливо для неї, мовляв, але нічого більше не розпитувала, вона пізніше все розповість сама.
Віра говорила якось схвильовано, трохи незрозуміло і якось дивно. Тітка моя дуже хвилювалася, але нічого в доньки не запитувала, а швиденько виконала прохання її.
Виявляється її знайомий Павло запросив її в ресторан.
Вірі 30 років, вона мила, доброзичлива, скромна та проста така собі дівчина. Працює звичайним вихователем в державному дитячому садочку, до розкоші та пошани зовсім не звикла, як такої.
Зарплата у неї зовсім невелика, на сьогоднішній день, тому вона звикла цінувати кожну копійку, для Віри і 50 гривень, то такі вагомі гроші на сьогоднішній день. Але робота з дітьми їй дуже подобається.
От лише одна біда – чоловіків для знайомства навколо вихователя дитячого садка зовсім небагато.
Хіба тільки що якийсь татко приведе в садочок дитя. Але чоловіки з маленькими дітьми в основному одружені, а це для доброї та порядної Віри зовсім не варіант.
А недавно подруга запропонувала познайомити Віру з цим самим Павлом.
Павло, за словами подруги, “упакований по повній молодий чоловік”: у нього гарна квартира в центрі міста, добротний автомобіль, гарна робота з перспективою, велика зарплата. Одним словом, не чоловік, а мрія для самотньої жінки. Зараз таких просто не знайти.
Віра з Павлом в кінці знайомства обмінялися номерами телефонів, поспілкувалися в листуванні. Щиро кажучи, Віра від свого нового знайомого зовсім не в захваті.
Але Павлові моя сестра дуже сподобалася. Він просто завалив її повідомленнями в месенджерах, наполегливо запрошував зустрітися, сказав, що вона дуже мила в спілкуванні.
– Ну поспілкуйся ти з ним, – хором умовляли Віру родичі та друзі, в тому числі і мати. – Піди кудись, подивися на нього вживу, це ж тебе ні до чого не зобов’язує. Чоловік він, наче, не поганий такий! Тридцять років, на шиї ні у кого не сидить, працює та й заробляє добре, гарно забезпечений як на свій вік. Одружений ніколи не був, дітей у нього немає. Поговори, відпочинь, а там, може, щось і вийде у вас.
Загалом, умовили. Віра погодилася в суботу ввечері сходити з Павлом в ресторан.
Ресторан, куди привіз її Павло, виявився досить таки недешевим, про що жінка й гадки не мала.
У Віри було з собою 400 гривень в кишені, а це для неї великі гроші, якщо ще й брати до уваги її зарплату.
– Тут, напевно, дуже дорого?, – нерішуче запитала вона свого нового знайомого, коли вони тільки підходили до дверей входу, адже бачила, як там все дорого та солідно виглядало.
– Ні, зовсім ні, я не раз бував тут, для мене це нормальні ціни, – запевнив її Павло. – Дуже хороший ресторан, я досить часто тут буваю, мені тут подобається.
Про те, що таке дорого, а що дешево, у кожного поняття своє, звичайно. Віра навіть уявити не могла, що після вечері їм принесуть рахунок на таку суму.
Точніше, навіть не їм, а їй. Павло попросив офіціанта розрахувати їх окремо. І їм за столик принесли 2 рахунки. Це дівчину зовсім здивувало, вона не очікувала такого.
– Вона і замовила щось трохи: стейк, салатик, ну, може, келих, тістечка смачненькі і чай. Кава ще була. І рахунок принесли аж на цілу тисячу гривень, – розповідала потім мама Віри своїй рідні.
Віра відразу вибачилася, вийшла в туалет і зателефонувала своїй мамі.
– Ось що це було?, – зітхає моя сестра. – Вразив дівчину розмахом.
Найдивовижніше, що деякі знайомі не бачать нічого такого в вчинку Павла. Він зовсім не зобов’язаний був платити за дівчину на першому побаченні. А Віра, мовляв, сама винна – навіщо пішла в такий ресторан без грошей?
Навіщо набрала стільки їжі, якщо вона занадто дорога? Адже замовлення вона робила сама для себе. Могла б обійтися без стейка за таку високу ціну, і взагалі, взяти чашечку кави, просто заради годиться. Розраховувала, що чоловік заплатить за неї? Яка меркантильна!
– Ну, щиро кажучи, так, на такий поворот я зовсім не розраховувала, – каже Віра. – Я в цей ресторан йти не особливо хотіла, Павло сам наполіг, сказав, що там добре, він там постійно буває. У цінах я не особливо орієнтуюся в ресторанах, в таких місцях не буваю, думала там, як в кафе. Якби я знала, що буде такий рахунок – я б повернулася і пішла, або взяла лише чай. Але Павло запевнив мене, що недорого!
Більше Віра з Павлом нікуди не ходила, а деякі друзі її засуджують. Кажуть, що очікувала багатого принца відхопити, а через свою жадібність втратила хорошого хлопця.
багато знайомих, які зараз живуть за кордоном, кажуть, що це нормальна практика, там чоловіки зрідка оплачують ресторан чи кафе жінкам чи дівчатам, навіть, якщо вони запрошують їх на побачення. Там ніхто не дивується такому, це звично.
Але я вважаю, що Павло не правильно вчинив. Хіба так нормальний чоловік вчинить?
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.