Усі 30 років свого шлюбу моя рідна сестра Наталя думала, що у них з чоловіком дуже зразкова сім’я.
Андрій – спокійний, як скеля, відповідальний, надійний, з золотими руками.
Усі родичі постійно говорили, що Наталі дуже пощастило з ним. Про таких кажуть “все в дім”.
І ще й моя сестра йому до пари була: господиня зразкова, завжди чистота скрізь, чудова мати.
За усі ці тринадцять років народили і виростили двох дітей.
У будинку завжди пахло свіжими пирогами та борщем, друзі та рідні любили приходити в гості, відзначали свята, компанією їздили на пікніки, весь час щось затівали, не було нудно в їх родині. Усі, загалом, любили у них гостювати.
А закінчилося це сімейне щастя банально, як у багатьох: Андрій зізнався Наталці в тому, що, здається, закохався в іншу жінку.
І справжнє почуття у нього – там, а те, що було у них, це просто по молодості і по звичці.
Справжня любов – вона не така, і борщі в ній – не головне.
Нічого не вдієш, розлучилися і стали жити кожен своїм життям.
Андрій одружився на тій своїй Катерині, до якої пішов від моєї сестри, згодом у них з’явилася дитина.
Злі язики стверджували, що Катерина – повна протилежність вірній і господарській Наталці.
“І що він у ній знайшов?” – дивувалися всі. Ледача, нечупара, ніде в неї порядку немає.
У будинку все робив Андрій, навіть усю жіночу роботу: і за дитиною доглядав, і готував, і посуд мив.
Колишній чоловік моєї сестри навчився і борщі варити, і млинці пекти, адже на Катерину в цьому плані надії було мало.
– Тепер, мабуть зрозуміє і оцінить тебе, адже від такої дружини хорошої пішов! – говорили подруги Наталці. – Оцінить, що таке налагоджений побут. Прийде до тебе ще, ось побачиш.
Але сам Андрій повертатися до першої дружини, моєї рідної сестри, зовсім і не поспішав, як виявилося згодом.
А ось вже через кілька років трапилося щось недобре: Андрій занедужав.
Фахівці тільки опускали очі і знизували плечима, надія залишається завжди, поки людина жива. Треба сподіватися. А там, як Бог дасть.
Почалося серйозний і непростий період в житті чоловіка: перебування в стаціонарі.
Сама Катерина через кілька тижнів такого життя зібрала дитину і подалася кудись, а куди – ніхто не знав, а до Андрія в лікарню прийшла моя сестра, хоча, як ми тільки не відмовляли її від цього.
Наталка навіть мене слухати не хотіла.
Та так і залишилася – сиділа поруч, тримала за руку, розмовляла, втішала, приносила з дому в затишних баночках бульйон і смачненький узвар – в загальному, доглядала день за днем і ставила на ноги.
І, мабуть, завдяки цій турботі сталося диво – Андрій пішов на поправку.
Видужав він, прийшов до Наталки – пробач, мовляв, нерозумного такого, прийми назад мене! Сам не знаю, що зі мною сталося, був як в тумані!
Тепер все зрозумів, усвідомив. Почнемо спочатку, з чистого аркуша.
Моя сестра добре подумала і пробачила його, адже завжди щиро кохала.
Зажили вони, як і раніше: Наталка пекла пироги і варила компоти, Андрій зробив в кімнатах ремонт, повернули собі коло старих друзів, які із задоволенням потягнулися в гостинний та затишний будинок.
Час минав, виросли діти, народився онук. Всі були просто впевнені, що Андрій, після всього, що відбулося, і не згадує про своє захоплення молодості, тим більше, Катерини і не було в місті.
Тільки одного разу вона повернулася до своїх батьків, які жили недалечко він сім’ї моєї сестри. З двома дітьми – сином Андрія і ще однією дитиною, невідомо де її батько.
Не в найкращій формі, бліда, злиденна, напівголодна. Подзвонила вона відразу Андрієві і попросила про зустріч.
Він пішов, здавалося, неохоче до неї, а у Наталки все в той вечір валилося з рук. І, як виявилося, не дарма – на наступний день Андрій просто зібрав стару торбу, сказав моїй сестрі, що він нерозумний чоловік і її не гідний, і пішов до своєї Катерини.
Живе з нею, орендують квартиру, виховує свого сина і ще одну дитину Катерини, пече по неділях млинці і не скаржиться на своє непросте подружнє життя.
Правда, виглядає не дуже, але може бути, це наслідки перенесеної кілька років тому недуги. Та й роки вже дають про себе знати, адже це не 16 йому давно.
Хоча, з іншого боку, поки немає ще й п’ятдесяти.
І всі рідні, друзі, сусіди, які знають цю історію в подиві.
Ніхто не вірить, що можна ось так підло розплатитися за добре серце хорошої людини.
Ми усі говорили сестрі не пробачати, але вона не слухала. Каже, що й досі кохає щиро і хоче повернути чоловіка.
Ну що мені ще говорити їй?
Фото ілюстративне.