Моя двоюрідна сестра Олена зі своїм чоловіком прожила в шлюбі разом аж 20 років.
Жили вони наче й добре всі ці роки, так як і всі люди в селі, які працюють весь день, адже без цього в селі особливо добробуту не буде.
Городи чималі, худоба, велике господарство ще й на роботу потрібно ходити, без цього ніяк, в селі гарні господарі таке мають.
Олена щоранку ходила на ферму, а Павло до свого трактора біг щодня, адже він у фермера працював трактористом.
Жили вони на той час в батьків Павла, в їх хаті.
Батьки Павла напрочуд добре ставилися до своєї невістки, ще з перших днів прийняли її у свою родину, наче рідну.
Прийняли її щиро у свою велику родину, наче рідну донечку і ставилися до неї відповідно.
А Олена, у відповідь, дуже добре ставилася до свекрів, любила їх, як рідних людей.
Олена та Павло виростили у шлюбі двох дітей, вивчили їх, і намагалися зробити все, щоб у них було гарне майбутнє.
Здавалося б живи та радій життю, адже у них все так добре складається, усім людям на заздрість.
Та, несподівано для всіх, Павло просто залишив сім’ю, та далеко він не пішов.
Якось все так сталося на сміх людям, як то кажуть.
Та жінка, на яку Павло проміняв свою дружину, Тетяна, жила на сусідній вулиці.
Така собі, ніби й непримітна на перший погляд, жінка 40-ка років.
Тетяна жодного разу не була заміжня, приїхала доглядати за своєю бабусею в село, яка жила по сусідству, працювала бухгалтером.
І сяк так стала спілкуватися з Павлом все частіше, хоча він був набагато старшим за неї.
А сам Павло втомився від буденного сільського життя і йому це спілкування було прийнятним.
Чоловік якось дуже легко залишив сім’ю і перебрався жити до Тетяни.
Для самої Олени це було справжньою несподіванкою, вона жінка проста, навіть й не думала, що таке може її колись чекати.
Та в голові на той час були лише думки про дітей.
Але щоразу думалося, що ж скажуть про це все батьки, люди, що ж скажуть про неї люди.
Більше за все хотілося Олені залишити все і швидше піти від людей, навіть на роботу йти не хотілося, адже там усі знайомі, усі все знають.
У неї було таке враження, що всі лише про це говорять, всі лише дивляться на неї.
Але батьки Павла, свекри Олени повністю підтримали свою невістку найбільше.
Свекри сказали, щоб і не думала їх залишати, рідніше за неї у них немає нікого, все своє майно вони залишать їй і онукам, вже зараз все оформлять, все підготують, а син нехай живе, як хоче, він сам обрав собі таку долю, сам залишив їх усіх.
Свекри готові були відвернутися від сина, адже самим було гірко та соромно за вчинок його.
Роки вже були не молоді, не можна сказати, що Катерина кохала свого чоловіка, але він був їй рідний та дуже близький.
Олена й досі надіється, що Павло повернеться додому, зрозуміє, що помилявся, хоча нікому про це не говорить.
Моя сестра дуже хоче, щоб чоловік повернувся, не може й досі повірити, що він з нею так вчинив.
Та пройшло чимало часу, а у них все без змін.
Тепер сама Олена навіть стала думати, можливо, піти до тієї жінки, просити, щоб зберегла її сім’ю, щоб Павло повернувся додому?
Але свекри відмовляють її від цього, щиро просять, щоб шукала щастя з іншою людиною, яка цінуватиме її більше, ніж її цінував їх рідний син.
Батьки Павла просять невістку самій не йти до сина, якби хотів сам повернувся, не вартий він її, просять іншу людину шукати собі.
Сестра тепер не знає, що робити?
Чи варто слухати свекрів?
Фото ілюстративне
