Ніяк не очікувала, що вийду заміж за чоловіка, у якого мати буде така – зовсім байдужа до своїх дітей. Вона вважає, що головне в житті це її особисте життя, Світлана Петрівна навіть зібралася заміж на старості років.
Як я розумію, сімейні цінності і традиції для неї були не важливі ще відтоді, як вони одружилися з батьком мого чоловіка. Вона навіть не намагалася зберегти сім’ю, коли її син (мій чоловік) був зовсім малим. Його батько пішов до іншої жінки, мабуть через байдужість своєї дружини, а вона його і не тримала, хоча б для того, щоб у сина був батько. Так він і ріс – тільки під наглядом матері. Навіть бабусю він свою не пам’ятає – вона рідко до них приїжджала.
Коли я вперше побачила свою майбутню свекруху, їй було тоді вже 46 років. Ось уявіть: вибілене волосся, кілограм туші на віях і червона помада! Ну, майже, як дівчинка. І характер такий же, легенький – дівчинка на пенсії. Нігті довгі і червоні, на каблучках бігає, сукні красиві одягає. Ну в загальному може професія дає про себе знати, вона в салоні краси працює.
Після скромного весілля ми почали жити зі свекрухою. Але без теплих домашніх вечорів і спільного чаювання. Вранці вона йшла на роботу (працює тільки до обіду), а в другій половині дня у неї завжди справи: то фітнес, то дівич-вечори, то вечірки, то боулінг, то майстер-класи якісь, то таємні побачення. Я запитала якось: «А ви не втомлюєтеся в свої роки так бігати?». Вона відповідає: «А які мої роки?». Удома майже не їсть – тільки кава з бутербродом на перекус.
Через кілька місяців спільного життя я зрозуміла, що чекаю дитину. Коли про це дізналася Світлана Петрівна, якось розчаровано сказала: «Ну і даремно! Для себе б пожили хоч трохи!». І ні краплі захоплення! Хіба так має реагувати майбутня бабуся?
З народженням онука нічого не змінилося! Робота, фітнес, подружки. До онука майже не підходила, брязкальцем помахає і все. Якось раз з роботи прибігла, малюк кричить, а у мене купа білизни з пральної машини. А вона стоїть біля плити, в турці каву варить. Я кажу: «Мамо, ви не потримаєте дитину, а я білизну повішу?».
Але свекруха і далі продовжувала робити те, що робила. А потім швидко кави випила, переодяглася і втекла. Чоловікові скаржуся, він плечима знизує – мовляв, ну ти ж знаєш нашу маму. Що тут поробиш?
Малюк ріс, але як завжди від нашої матусі не було уваги. Казала, що вона не нянька, молоді повинні жити своїм життям, а якщо вони надумали народити дитину, то нехай самі і виховують. Вона перестала ночувати вдома, а пів року тому, вона зібрала речі і сказала, що йде жити до якогось чоловіка. А зараз вона навіть задумала вийти за нього заміж! І онук не потрібен, і нам відпочити ні разу не дала. Заходить рідко, за якоюсь річчю, махне рукою онукові і тікає.
Моя мама живе дуже далеко, в селі. Вона була б чудовою бабусею, але приїхати не може – скаржиться на здоров’я. Але я знаю, вона б з радістю і з онуком б сиділа, і пиріжки б пекла і в’язала б носочки. До речі, в’язані речі малюкові вона вже надсилала. І, між іншим, вона всього на 4 роки старша за мою свекруху! З моїм батьком вона теж розлучилася, тільки коли він уже мене виростив, мама берегла сім’ю заради мене і мого старшого брата. Вона так ніколи себе так легковажно не вела.
Моя свекруха не відчуває щодо родини жодних зобов’язань. Я намагаюся говорити про це зі своїм чоловіком, щоб він попросив її прийти до нас, побути з малюком, щоб не відпустити нас на вечір погуляти, може тоді у неї прокинеться бабусин інстинкт. А те, що заміж на старості років зібралася – так вона нас ганьбить! Невже їй взагалі не соромно? Але чоловік відмахується і не хоче говорити на цю тему.
Він добре знає характер своєї мами і вважає, що її уже не зміниш. А я ніяк не можу звикнути до такої її поведінки.
Фото ілюстративне – Liza.
