fbpx

Моїй подрузі зараз важко живеться, сама виховує сина, ледь вистачає на життя. А якось вона гуляла парком і побачила колишнього. Він йшов зі своєю дружиною, так гарно одягнені, видно гроші в них є. І Наталя вирішила покращити своє життя, за його рахунок

З дитиною ми зараз живемо вдвох самі – копійки рахуємо, справи не дуже у нас, щиро кажучи! – сказала мені 37-річна знайома Наталя. – Наступного року в перший клас його треба зібрати – я вже й засмутилася, як все дорого, ціни ростуть з кожним днем, часи геть скрутні стали. Причому, самі звичайні речі, не фірмові якісь – рюкзак, костюм, кросівки. На дорогі речі я навіть не дивлюся вже, то не для нас зараз. А деякі мої знайомі в цей самий час коляски за 20 тисяч гривень купують.

– Почекай. Які коляски? – запитала я подругу. Бо знаю, що зараз часи скрутні у всіх, тому такі витрати не всі собі можуть дозволити.

– Дитячі коляски. Пішли з подругою в парк, у неї з’явилася дитина нещодавно, вмовила я її погуляти з малюком на свіжому повітрі і сонечку, погода тоді така гарна була. Йдемо з її новенькою коляскою, я говорю – ой, як шкода, що шість років тому, коли у мене Данилко з’явився, таких красивих і зручних колясок ще не було. А вона каже – це ще що, он, дивись, які зараз коляски, я про таку мріяла, та не по кишені вона нам. І показує мені на пару з дитиною. Я дивлюся – а це Влад мій з дружиною! Уявляєш?

– Ого. Той самий Влад, батько твого сина, чи що?

– Ну так, рідний батько мого Данилка. Йдуть, одягнені так гарно обоє з дружиною. Мене побачив, очі відразу відвів в іншу сторону і пішов далі. Ото людина! Навіть “привіт” не сказав, ось тепер у нас як. Дитина у них, виявляється, з’явилася, зовсім маленький ще. Моя подруга Ольга каже – їх коляска більше 20-ти тисяч гривень коштує зараз і це ще постаратися знайти її треба, бо взагалі й дорожче коштує вона! Щиро кажучи, це мене і зовсім засмутило. Вирішила я – а подам я на аліменти, раз так. Копійки батько явно не рахує зараз, живе він не в бідності зовсім, так шикарно себе почувають обоє. Ось нехай і допоможе Данилкові, це така ж його дитина, як той, новонароджений.

Наталя – самотня мама, виховує сина одна, не заміжня і ніколи там не була. Шість років тому народила сина, що називається, “для себе”. Майбутній тато не хотів і чути про спадкоємця. А Наталя раптом вирішила дитину залишити.

– З чоловіками мені складно в житті було завжди, – каже Наталя. – Заміж я ніколи не хотіла, щоб ось прямо жити з людиною під одним дахом, прокидатися в одній кімнаті, готувати для нього постійно, а їсть він багато. Не моє це. А дітей я люблю, і завжди любила. Завжди думала – коли-небудь потім народжу для себе, щоб не бути одній. А тут, якщо вже так вийшло, вирішила – значить, доля. Рідному батькові свого дитяти я тоді сказала чітко – я нікуди не піду, але ти не хвилюйся, мені від тебе нічого не треба! Спи спокійно, дитя це лише для мене, лише моє.

Щиро кажучи, в ті часи з Влада і взяти було абсолютно нічого. Вчорашній студент, який приїхав з села, він міг похвалитися тільки молодістю і здоров’ям. Наталя ж, навпаки, тоді була забезпеченою мешканкою столиці, мала, здавалося б все, що їй необхідно.

Тепер ситуація змінилася дзеркально, дуже змінилося все з тих часів.

Наталя з сином живе досить скромно і ледве їм на життя вистачає, а Влад за весь цей час добре піднявся – має свій бізнес, купив квартиру, їздить на дорогому автомобілі, будує свій великий будинок. Одружився, дитина у подружжя народилася, Влад зараз – зовсім інша людина, не той, що в юності.

– Так правильно вирішила, звичайно, йди і подавай на аліменти! Так мені подруга моя тоді відразу й сказала. Давно вже було пора це зробити! І навіть не думай там собі нічого, не соромся. Зрештою, ти не за свої інтереси відстоюєш, а свого сина Данилка! Це його гроші, вони належать йому по праву, нехай рідний батько його забезпечує теж!

А я, щиро кажучи, дуже здивувалася всьому. А як вважаєте ви, порядно це – ось так через роки просити з людини аліменти за “помилки молодості”? Тим більше, після того, як сама сказала свого часу – мені, мовляв, від тебе нічого не треба! Наталя ж сама зробила такий вибір.

Або, можливо, так і має бути, адже батько живе розкошуючи, гроші гарні має і нову сім’ю добре забезпечує, навіть не згадуючи про рідного сина, не думає, чи є в нього кусок хліба на столі? Чи правильно тут Наталі просити у нього таку велику суму грошей?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page