Мама для мене завжди була найдорожчою людиною, і зараз, коли вона уже в поважному віці, я не можу її саму залишити, але і жити з нею теж сил немає.
Донедавна я жила сама в своїй окремій квартирі, розпоряджалася своїм часом і ресурсами так, як вважала за потрібне. Мені 57 років, я розлучена, маю єдину доньку, яка уже заміжня і зараз разом з чоловіком живе в іншому місті.
Моя літня мама живе окремо, я щодня їй телефонувала, заїжджала два-три рази на тиждень, привозила все необхідне, допомагала з хатньою роботою. Але зараз мама захворіла, їй потрібен більш ретельний догляд, саму її залишати не можна.
Першою моєю думкою було забрати маму до себе, в моїй квартирі місця для нас обох вистачить, але вона категорично відмовилася, тому я була змушена переїхати до неї.
Моїй мамі 87 років. Вона живе в квартирі, в якій вже багато років не було ремонту. І справа тут зовсім не в грошах. А в тому, що мама нічого не хоче міняти в своїй квартирі. Їй все подобається. А квартира в дуже занедбаному стані.
Я зібрала свої речі і переїхала до мами, адже вона мене народила і виростила, залишити її я не можу. Але і жити в таких некомфортних умовах я теж не можу.
Коли я переїхала, то я вмовила маму, що вона дозволить мені зробити хоча б ремонт в кімнаті, в якій буду жити я. Спочатку мама погодилася, але через тиждень вона передумала і не дозволяє робити нічого зовсім, навіть диван пересунути під іншу стіну не можна.
Мама не дозволяє мені викинути жодну річ зі своєї квартири. Навіть старі і зовсім нікому не потрібні речі повинні залишатися на своєму місці. Вся квартира сповнена старого одягу, газет, журналів, книг. Таке відчуття, що ми живемо на звалищі.
Я витратила багато сил і часу, щоб переконати маму бодай щось змінити, але все марно. Я сплю на дуже незручному і старому ліжку, а купити нормальне ліжко я не можу: адже мама не дозволяє мені викинути старе.
Моїй мамі не подобається все, що б я не зробила або не запропонувала. А якщо ще врахувати, що з віком вона почала погано бачити і погано чути, то ситуація стала ще складнішою.
Мама дуже голосно дивиться телевізор, а якщо їй щось сказати, вона відразу ображається. Я нічого не вирішую. Я розумію, що я живу в квартирі своєї мами, але ж я приїхала до неї, тому що вона без мене б не впоралася.
На мою думку, є три варіанти того, як діти можуть доглядати за своїми літніми батьками.
Один з варіантів: діти повинні дати своїм батькам можливість жити самим до тих пір, поки вони самі можуть себе обслуговувати.
Інший: діти можуть забрати своїх батьків до себе. Це потрібно робити тільки тоді, коли іншого виходу просто немає.
Або ще один: діти самі переїжджають в квартиру до своїх батьків і доглядають за ними. Саме цей варіант обрала я.
І можу сказати тільки одне: цей варіант далеко не найкращий! Я не знаю, як мені все це витерпіти. Мамі стає все гірше, кинути її одну і повернутися в своє місто, я не можу.
Але сил жити з мамою і доглядати за нею, у мене теж немає. Що ж робити? Який вихід?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.