Мама для мене завжди була найдорожчою людиною, і зараз, коли вона уже в поважному віці, я не можу її саму залишити, але і жити з нею теж сил немає.
Донедавна я жила сама в своїй окремій квартирі, розпоряджалася своїм часом і ресурсами так, як вважала за потрібне. Мені 57 років, я розлучена, маю єдину доньку, яка уже заміжня і зараз разом з чоловіком живе в іншому місті.
Моя літня мама живе окремо, я щодня їй телефонувала, заїжджала два-три рази на тиждень, привозила все необхідне, допомагала з хатньою роботою. Але зараз мама захворіла, їй потрібен більш ретельний догляд, саму її залишати не можна.
Першою моєю думкою було забрати маму до себе, в моїй квартирі місця для нас обох вистачить, але вона категорично відмовилася, тому я була змушена переїхати до неї.
Моїй мамі 87 років. Вона живе в квартирі, в якій вже багато років не було ремонту. І справа тут зовсім не в грошах. А в тому, що мама нічого не хоче міняти в своїй квартирі. Їй все подобається. А квартира в дуже занедбаному стані.
Я зібрала свої речі і переїхала до мами, адже вона мене народила і виростила, залишити її я не можу. Але і жити в таких некомфортних умовах я теж не можу.
Коли я переїхала, то я вмовила маму, що вона дозволить мені зробити хоча б ремонт в кімнаті, в якій буду жити я. Спочатку мама погодилася, але через тиждень вона передумала і не дозволяє робити нічого зовсім, навіть диван пересунути під іншу стіну не можна.
Мама не дозволяє мені викинути жодну річ зі своєї квартири. Навіть старі і зовсім нікому не потрібні речі повинні залишатися на своєму місці. Вся квартира сповнена старого одягу, газет, журналів, книг. Таке відчуття, що ми живемо на звалищі.
Я витратила багато сил і часу, щоб переконати маму бодай щось змінити, але все марно. Я сплю на дуже незручному і старому ліжку, а купити нормальне ліжко я не можу: адже мама не дозволяє мені викинути старе.
Моїй мамі не подобається все, що б я не зробила або не запропонувала. А якщо ще врахувати, що з віком вона почала погано бачити і погано чути, то ситуація стала ще складнішою.
Мама дуже голосно дивиться телевізор, а якщо їй щось сказати, вона відразу ображається. Я нічого не вирішую. Я розумію, що я живу в квартирі своєї мами, але ж я приїхала до неї, тому що вона без мене б не впоралася.
На мою думку, є три варіанти того, як діти можуть доглядати за своїми літніми батьками.
Один з варіантів: діти повинні дати своїм батькам можливість жити самим до тих пір, поки вони самі можуть себе обслуговувати.
Інший: діти можуть забрати своїх батьків до себе. Це потрібно робити тільки тоді, коли іншого виходу просто немає.
Або ще один: діти самі переїжджають в квартиру до своїх батьків і доглядають за ними. Саме цей варіант обрала я.
І можу сказати тільки одне: цей варіант далеко не найкращий! Я не знаю, як мені все це витерпіти. Мамі стає все гірше, кинути її одну і повернутися в своє місто, я не можу.
Але сил жити з мамою і доглядати за нею, у мене теж немає. Що ж робити? Який вихід?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все