Я у своїх батьків був єдиною дитиною. Батька мого не стало давно, то ж мама вже багато років живе сама в своєму будинку в селі.
Щотижня, як правило в суботу, я їздив до мами, бо добре розумів, яка на мені відповідальність.
Грошима мамі я теж допомагав, коли це було потрібно. Але мама часто відмовлялася від грошей, казала, що їй і пенсії вистачить, а мені треба за щось жити.
Кілька місяців тому моя мама занедужала, і її потрібно було поставити в лікарню.
Звичайно, я зробив все як треба – знайшов кращих лікарів, ходив до мами в лікарню.
Коли їй стало краще, я забрав на якийсь час маму до себе.
Мамі моїй зараз 72 роки, але вона ще дуже добре виглядає. Ця хвороба її трохи підкосила, але в цілому мама у мене молодець.
В селі у мами є господарство, город, і вона сама за усім цим доглядала.
Проте тепер, після хвороби, ми обоє розуміли, що мамі доведеться розпрощатися з господарством. І цей факт її дуже засмучував.
Мені 43 роки, я давно розлучений, живу сам в своїй двокімнатній квартирі.
Але вже більше року я зустрічаюся з своєю сусідкою, Людмилою.
Вона теж розлучена, має 12-річну доньку. Квартири своєї у Людмили немає, вона знімає житло.
Людмила – чудова людина. Вона настільки хороша, що я вирішив одружитися з нею.
Коли моя мама про це дізналася, вона сказала, що проти нашого одруження. Мама впевнена, що Людмилі від мене потрібна лише квартира.
Як я не старався маму переконати в протилежному, мені це не вдалося. Мама поставила мене перед вибором – або я, або вона.
Мамі я сказав, що не збираюся розходитися з Людмилою. Вона через це на мене образилася, і сказала, що вже краще почувається, і попросила відвезти її додому.
Мені було дуже прикро. Я не міг зробити правильний вибір. Я маму люблю і поважаю, але і від особистого життя не хочу відмовлятися.
Людмила побачила, що я засмучений, і запропонувала вихід – переїхати до мами в село, тоді вона зможе сама переконатися, що у нас все серйозно, та й підмога їй буде.
Ми так і зробили. На початку весни ми з Людмилою розписалися і переїхали до мами в село. Свою квартиру я здаю в оренду, маю додатковий дохід з того.
Спочатку мама дуже насторожено до цього ставилася. А потім зрозуміла, що ми з найкращими намірами все зробили.
Господарку мамі не довелося продавати, і город разом ми посадили теж. Мама з цього дуже радіє.
І з Людмилою у них стосунки дуже потеплішали. Мама її уже донькою називає.
То ж я дуже радий, що зміг правильно вирішити цю проблему, тепер дві мої улюблені жінки щасливі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
