fbpx

Мої свекри не завжди жили в селі. Вони міські люди, просто на пенсії купили там будинок і переїхали. Ось уже п’ятий рік там живуть. Свекруха моя готувати ніколи не вміла. А як оселилися в сільській хаті, стала все консервувати. Вони нам привозили перші баночки, і ми спочатку пробували для інтересу, або гості приходили, ми в салатниці ставили. Ніхто не їв. Стояло в холодильнику, поки не зіпсується, доводилося мені потім все викидати. Ми більше в них нічого не брали. А в тому році вони взяли моду постійно передавати все через свого сусіда, який раз на місяць на машині до нас в місто у справах їздить за 120 км. Я вже зовсім розгнівалася і набрала свекруху

Я з самого дитинства не люблю сільську їжу і всі ці закрутки. Якісь вони неапетитні. Я вважаю, що в наш час це все абсолютно не потрібно. До того ж шкідливо!

Мої свекри не завжди жили в селі. Вони міські люди, просто на пенсії купили там будинок і переїхали в село, і ось уже п’ятий рік там живуть. Чесно кажучи, моя свекруха ніколи не вміла готувати. Ніби як їсти можна, якщо дуже голодний, але всі страви виглядають не естетично, навіть на святковому столі. Ну, мабуть, не дано їй це – біля плити стояти. Свекор і то краще готує, але він по м’ясні страви лише любить.

Коли батьки мого чоловіка переїхали в село, спочатку у них нічого не росло на городі та в саду – свекруха просто вчилася всім цим хитрощам. Але на наступний рік справи пішли на краще: огірки в теплиці, а решта все на грядці. Вона шукала в інтернеті рецепти і крутила банки: салати, лечо, просто асорті. Але не смачно це! Вони нам привозили перші баночки, і ми спочатку пробували для інтересу, або гості приходили, ми в салатниці ставили. Ніхто не їв. Стояло в холодильнику, поки не зіпсується, доводилося мені потім все викидати.

Щоб такого не було, ми свекрам якось обережно зізналися: що не любимо ми ці різні закрутки та соління. Ну точніше – солоне ми не їмо, дотримуємося здорового харчування тощо. Але свекри, на наше здивування, сприйняли це як жарт, мовляв, ми їх шкодуємо. І в тому році взяли моду постійно передавати закрутки через свого сусіда, який раз на місяць на машині до нас в місто у справах їздить за 120 км. Але в тому році у нас був вихід: я віддавала всі соління своєму дядькові, він жив сам, дружини у нього не було, він брав у нас ці банки з задоволенням. Просила його тільки банки обов’язково віддавати, щоб відзвітувати, мовляв, самі їмо. Але дядько одружився і поїхав з нашого міста, тепер віддавати нікому.

А в цю зиму свекруха зовсім нас нагодувати захотіла: купа банок різних калібрів, сало в марлю загорнене, яке ми їсти не можемо, квашена капуста в великому пакеті. Куди це все? Для чого? Чесно кажучи, мені вже стало не до делікатності, і я свекрусі вже майже прямим текстом сказала:

– Досить нам все це передавати! У нас маленька квартира, ставити це все нікуди! Дитині все це рано їсти, а краще взагалі не можна, адже нашому малюкові три роки. Нам цілком вистачає пару банок на свята і все

Я ще сказала їй прямо, що це неїстівне – огірки в банках м’які, помідори розлазяться, лечо дуже пекуче, а запах капусти – це щось.

Але кожен раз сусід привозить ящик і каже:

– Я назад не повезу!

Взяти це все викинути на смітник не можу – чоловіка ображу, адже це батьки все ж його. Він пропонує складати все на балкон: нехай стоїть, можливо якийсь важкий рік почнеться, то пригодиться. Тільки тепер цієї консервації вже пів лоджії. Можливо, комусь може видатися, що ми невдячні діти, і проблем у нас немає: скаржуся тут на велику кількість банок, але це те ж саме, що непотріб з смітника збирати і тягнути його в будинок. Ми ж не їмо все це. Для чого це все так робити.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – real-estate.lviv.

You cannot copy content of this page