Довго вагалася, чи потрібно людям оповідати свою життєву історію, але маю почути добру пораду, бо виходу сама не знайду, а псувати стосунки з близькими людьми мені зовсім не хочеться.
Уся родина мого чоловіка люди наче зовсім непогані. Батьки Олекси дуже прості та працьовиті, але деяких їх вчинків я зовсім не розумію, а сказати їм про це не можу, адже образяться на мені і вони, і сам чоловік.
Справа вся в тому, що ми раніше запрошували мою родину та родину чоловіка до нас на усі великі свята.
Тато й мама Олекси залишалися у нас ночувати завжди, так як живуть вони зовсім не близько від нас, а коли щось залишалося з їжі на столі, вони завжди ці залишки забирають з собою:
– Все, що не з’їли люди, ми з собою візьмемо. І у вас не пропаде нічого і нам вдома, з далекої дороги, з батьком готувати не прийдеться.
З цими словами моя свекруха шукає на нашій кухні різні контейнери, пакетики збирає, усе туди гарненько складає, кладе в холодильник, а як їдуть додому – то з собою все беруть.
Мені щоразу не зручно їм щось говорити на цю тему, щоб не образилися на мене.
От свекруха, наприклад, з першого дня нашого знайомства дуже добре ставиться до мене, завжди казала Олексі, що йому зі мною дуже пощастило, адже я у нього дуже хороша дружина.
Але в цьому її я зовсім не розумію. Мало того, що я готувала два дні до свята всі ці страви, постійно стояла біля плити, то коли його родина їде додому, мені знову потрібно щось готувати і пів дня стояти біля плити, бо у нас зовсім нічого не залишається їсти, хоча день перед тим від усього гнувся стіл.
А одного разу мама чоловіка згрібала зі столу у нас цукерки, які не доїла з чаєм, а моя донька сказала їй:
– Бабусю, залиш мені хоч одну, я ще жодної сьогодні не їла.
На що бабуся спокійно відповіла, що їй їсти цукерки шкідливо, потрібно думати про зуби і майбутнє своє.
А одного разу мій чоловік сказав власній мамі, коли вона, як завжди, за звичкою своєю, пакувала у нас на кухні ледь не десяток контейнерів з їжею, яка залишилася після дня народження нашої доньки, що вона поводить себе, як з “голодного краю”.
Свекруха моя була дуже здивована і розгублена, адже так робила завжди і такою реакції, а тим паче від свого сина, зовсім не очікувала.
Мати тоді на мого чоловіка дуже образилася, сказала, що їй для нас ніколи нічого не було шкода, а ми виявилися такими жадібними до неї, вона ж рідна людина для нас.
Свекруха, одним словом, образилася не на жарт. Відтоді вона в нас в гостях жодного разу не була. А мені прикро, звісно, за все.
Можливо не варто їй було щось говорити? Чи таки чоловік вірно зробив і нічого поганого в тому немає?
Фото ілюстративне.
