Я прожила життя і ніколи ні в кого не зичила гроші. Намагалася жити так, щоб вистачало того, що є. Тому ніколи не шикувала, а жила як всі.
Ми з чоловіком одружилися молодими: мені було 20 років, а йому 22. Звичайно, що у нас не було нічого, і ми разом все починали з нуля.
В свою власну квартиру ми переїхали аж через 15 років, а перед тим чоловік кілька років гарував на заробітках, вдома місяцями його не було.
Зате коли ми нарешті вселилися в свою квартиру, я заборонила йому кудись їхати, бо хотіла мати вдома чоловіка, а не пачку грошей, яку він пришле.
Все це я розповідаю для того, щоб пояснити, що я ніколи не шикувала.
Поки ми збирали на свою квартиру, я роками в одних чоботах і одній куртці ходила.
Жили скромно, але в борги не залізали, бо зичиш чуже, а віддаєш своє.
У мене така життєва філософія була завжди. І зараз я теж не змінила своєї думки.
Проте, змінилися обставини. Мого чоловіка, на жаль, вже кілька років немає.
Я рік просиділа вдома, а потім зібралася і поїхала на заробітки в Італію.
Вдома залишилася наша доросла донька. Оксані вже 30 років, а вона ніяк заміж не могла вийти, постійно була зайнята то навчанням, то роботою.
І ось, аж в 35 років дочка повідомила, що заміж виходить. Приїхала я додому знайомитися з майбутніми сватами і з зятем.
Хлопець мені сподобався, добрий такий, щирий, і видно, що дочку мою любить.
А от його батьки – це щось з чимось! Знаєте, є такі люди, у яких все найкраще? Це про моїх сватів. Вони вважають себе мало не королівською родиною.
Напустили на мене диму, я майже у це повірила, ще переживала, як мені з такими багачами тягатися.
Але коли сваха прийшла до мене кілька разів зичити гроші, я зрозуміла, що все, що вони з себе показують – це мильна бульбашка.
Вони в боргах, в кредитах, зате у них все найкраще.
Гроші зичити я не люблю, тому свасі відмовила. Так прямо і сказала, що не маю наміру це робити.
А коли у неї був день народження, я просто подарувала їй від себе 100 євро.
Вважаю, що так буде найправильніше.
Сваха, бачу, на мене ображається, бо вона сподівалася, що тепер ми мої гроші будемо витрачати разом, адже ми – одна родина, а вона для сина старається, а значить, і для моєї доньки також.
Ображатися чи не ображатися – це її особиста справа. Грошей давати я не збираюся, навіть в борг. Такі у мене принципи.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.