Мені зараз 28 років, і я вже три роки заміжня. Живу вже окремо від своїх батьків. Я в сім’ї молодша, у мене є ще старший брат. І у нього вже давно своя сім’я і дитина. І він теж живе окремо, в іншому районі. Мої батьки одружені вже 35 років, і я завжди вважала, що вони ідеальна пара. Я хотіла, щоб у мене була така ж сім’я, щоб у нас з чоловіком були такі відносини, як у моїх батьків. Вони практично ніколи не сперечалися, у них повне взаєморозуміння у всьому. Батьки завжди про все могли домовитися між собою, і для нас були кращими батьками.
У нас в будинку постійно панувала весела і добра атмосфера. Батьки завжди знаходили для нас і час, і кошти, і добрі та лагідні слова. Ніколи ми не були в чомусь обмежені, батьки добре про нас дбали. Ми часто їздили всі разом на різні екскурсії або ходили в театр. Можу з упевненістю сказати, що ми були щаслива сім’я. Це бачили усі, хто нас знав. Батьки дуже любили один одного, і навчили цьому нас з братом. Але днями, я випадково, побачила в центрі міста тата з маминої подругою.
Вони разом заходили в кафе. І їхня поведінка мені здалося дуже дивною: подруга кокетливо сміялася, а тато при вході в кафе дуже галантно з нею поводився. Я вирішила почекати трохи і зайти за ними. Коли я зайшла, вони вже сиділи за столиком і про щось говорили. І знову мамина подруга неоднозначно посміхалася і лагідно дивилася на батька. Коли я підійшла до них, було помітно, що вони здивовані і розгублені. Явно не очікували мене побачити. Відразу запитали, що я тут роблю в такий час. На що я, у відповідь, задала те ж питання. Вони нервово посміхнулися, і сказали, що я все неправильно зрозуміла, і все не так як я подумала.
Звідки вони знають, що я подумала? Самі, значить, про це подумали? У мене не було часу влаштовувати їм якісь розмови, я попрощалася і пішла. Але думка про те, що я побачила, мене не покидала до самого вечора. Мені здалося, що у них давно вже роман. Від цієї думки мені стало дуже сумно. Мене це так розчарувало, раніше я вважала, що у мене ідеальні батьки. А на ділі виявилося зовсім не так. Тепер мене наповняють сумніви, розповідати мамі про цей випадок чи ні. З одного боку, мені хотілося прямо відразу їй зателефонувати і розповісти про те, що я побачила. Але потім, трохи охолонувши, я вирішила, що не стану цього робити. Я уявила, як мама засмутиться, і які взагалі можуть бути наслідки. Навіть якщо і батько вирішив завести роман, може потім схаменеться, зрозуміє, що робить помилку та заспокоїться. А якщо я розповім, нічого вже не виправиш.
Уже минуло кілька днів, а я все ніяк не заспокоюся. Можливо з батьком мені варто було б поговорити? Хоча мені ця тема така неприємна. Може батько сам вирішить мені розповісти, що це було? І чоловікові нічого не кажу, неприємно якось зізнатися, що я підозрюю свого батька в зраді. А раптом, мені дійсно здалося? Може вони випадково зустрілися і вирішили випити кави. Ну, ось що мені робити? Я в такій ситуації виявилася вперше.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
