Ми дуже часто кажемо своїм дітям таку фразу: “А ось коли я була маленька, то так себе не поводила”, на що діти нам часто відповідають, що часи тоді були інші і ми нічого не розуміємо.
Так, дійсно, часи були інші. Мої батьки багато працювали, ми з братами були надані самі собі. Одягнені, нагодовані, уроки зроблені – вільні. Весь вільний час проводили на вулиці з такими ж дітьми як ми і додому нас було дуже важко затягнути, бо вдома не було чого робити. Вдома було дуже нудно.
На гуртки мене чомусь не водили, друзів в будинку також не запрошували, ну воно і зрозуміло, нас троє, а ще пусти друзів і ховайся. Кожне літо нас відправляли в літні табори, як правило на всі канікули. Ми відмінно проводили час і згадуємо ці табори і по сьогоднішній день, шкодуємо лише про те, що не можливо повернути час назад і хоча б на один день повернутися в той дитячий табір.
Дитинство моє було справді цікавим і веселим, але в ньому не вистачало батьківської любові. Зі своїми батьками, ми разом майже ніколи не проводили час. Тому я намагаюсь дати своїм дітям те, чого так не вистачало мені, а саме всю себе. Ми граємо, ліпимо, клеїмо, ходимо на різні гуртки, в басейн, їздимо до моря. Як же це прекрасно бачити їхні щасливі обличчя. Як же мало для дитячого щастя потрібно – увагу батьків і спільне дозвілля.
В час всіляких гаджетів і комп’ютерів, це особливо важливо, але якщо не втратити момент і показати дитині, як можна проводити час з сім’єю, то у них буде щасливе дитинство.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
