До заміжжя я жила з батьками в однокімнатній квартирі. Мій шлюб розпався дуже швидко, тому я повернулася з трирічною донькою після розлучення до батьків в ту саму однокімнатну квартиру. Більше мені йти було нікуди, хоча батьки були не в захваті, особливо тато. До слова, я в сім’ї єдина дитина.
Зараз дочка пішла в перший клас, їй потрібен окремий куточок для приготування домашнього завдання, і мене вразило, коли мама сказала, що уроки можна робити на кухні, тому що в кімнаті батько любить дивитися телевізор. Ось як мені ставитися до такої заяви? Кухня зовсім маленька, я при переїзді навіть свою розкладачку там не змогла поставити, щоб не спати в одній кімнаті з батьками.
Я розумію, що купити квартиру у них нема за що, але вирішити питання раніше вони цілком собі могли. Наші сусіди живуть точно в такій же квартирі, у них теж єдина дочка, молодший за мене на три роки. У сусідки в селі є батьки і вони весь цей час у них у дворі (близько п’ятнадцяти років) будували там для себе будинок. В цьому році вони збираються переїжджати, залишаючи квартиру дочці.
Мої ж сказали, що з міста не поїдуть, особливо до старості, там важко без зручностей і потрібно обробляти землю. А мені здається, що маючи таку квартиру, потрібно було думати про будинок в селі раніше, і зараз би ми не жили в таких умовах, а я могла б і дитину на свіже повітря і на фрукти та овочі вивезти з міста.
Але у них немає ні дачі, ні накопичень, живуть від зарплати до зарплати. Ось зараз нам не просто, всі ми сидимо без роботи, через місяць і хліба не буде за що купити. Гаразд, я витрачала гроші на дочку, а вони могли ж відкладати хоч що-небудь.
А інша сусідка взагалі поїхала на заробітки і купила своїй доньці за 5 років квартиру. Ще до тепер гроші присилає доньці і внукам. Я вважаю, що я права. Всі батьки не повинні, а просто зобов’язані забезпечити майбутнє дитини. А мої батьки не подумали ні про майбутнє доньки, ні про майбутнє внучки.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
