fbpx
Життєві історії
Мої батьки нам квартиру дали, завжди грошима допомагають, нещодавно полагодили нам автомобіль. А батьки Миколи ніколи й копійкою не допоможуть, один раз свекор гроші пообіцяв – але вчинив хитро

У чоловіка мого тоді якраз зламався автомобіль, так уже пів року, потрібно чимало грошей, щоб його до ладу відремонтували, а у нас зараз просто немає ні грошей, ні можливостей, як то кажуть, взагалі, – поскаржилася мені колежанка Світлана.

Світлана з Миколою живуть разом у шлюбі 6 років, росте дочка у них, їй вже 3 роки і нещодавно Світлана змогла вийти на роботу.

Квартиру однокімнатну їй залишили тато з мамою, хоч з цим пощастило, подружжя планували взяти кредит, але поки ніяк не могли це потягнути фінансово, щоб розширити свою житлоплощу.

А тут ще одна неприємність, як на те – автомобіль потрібно ремонтувати, а ремонт недешевий, а зараз взагалі подорожчало все, страховка не покриває вартості всього ремонту.

– Свекор мій обіцяв дати грошей на машину, – згадує Світлана, – але ж і сказав, оцініть, скажіть скільки треба. А сам з часом щось зовсім притих, вже нічого про це не говорить, мовчить і нічого не дає. Останнім часом, я намагалася почати розмову про це, але марно, він зовсім уникає цієї теми.

– Наскільки я зрозуміла, – питаю у неї, – він не грошей вам обіцяв дати, а попросив оцінити, в яку суму ремонт обійдеться? Ви оцінили?

– А яка різниця в скільки той ремонт буде оцінений? – переконана Світлана, – Що толку оцінювати? Треба відразу на СТО було везти і ремонтувати її там. Ми ж приблизно знали, у скільки обійдеться ремонт нашого автомобіля. Мені довелося до свого батька звертатися за допомогою, адже вибору, особливо, не була, як і грошей у нас на той час.

Допомога батьків – постійна тема непорозумінь в сім’ї Світлани і її чоловіка. Дружина постійно говорить Миколі, при першій же нагоді, що ось і квартиру хорошу їй залишили її рідні батьки, тепер ось машину батько за свій рахунок відремонтував, виручив у такий важкий час.

– А де допомога для нас від твоїх батьків, – намагається пояснити дружина Миколі і пояснити, що це не справедливо зовсім, – ні грошей на кредит, ні підтримки матеріальної. Тепер ось ще й з ремонтом батько твій так недобре вчинив, хоча обіцяв нам з цим допомогти.

– А меблі у вітальню нам хто замовив і оплатив? – шукає хоч щось хороше про свою рідню Микола, щоб виправдати і своїх рідних батьків, – а машину хто нам дав? Твої батьки, невже, чи хто? Цікаво у тебе виходить, тільки від своєї рідні допомогу ти добре бачиш і пам’ятаєш, а про моїх батьків забуваєш, хоча мої рідні зробили багато добра для нас.

Я зараз частенько дивлюся на їх сімейне життя зі сторони і думаю, Світлані зараз 30 років, Миколі – буде скоро 32. Чому взагалі в родині виникають такі розмови і підрахунки розміру допомоги батьків та родичів з кожного боку? Чому вони взагалі думають, що їм хтось щось винен і має давати?

Якщо батьки мають змогу допомогти, вони й самі допоможуть, а якщо ні – то й докоряти їм за це не потрібно, адже вони дорослі люди і самі вже мають дбати про свою сім’ю, а не постійно надіятися на батьків та родину. Ну хіба я не права? Як це взагалі можливо, мірятися хто кому скільки дав? Пенсію теж відбиратимуть у них? Чи часто трапляються такі люди?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page