Мої батьки мають трьох дітей. Я у них найменший син.
Коли прийшов час і я збирався вступати навчатися до інституту, батьки стали говорити:
– Можливо, ти, Андрійку, залишися з нами. Ти вже мужній у нас, будеш господарем в нашому обійсті, допомагатимеш нам в усьому. Ми вже з твоїм батьком старі, нам самим важко, залишайся з нами в селі.
– Тато, мамо, і не просіть навіть. Старших дітей ви вдома не тримали, вони давно в Київ поїхали, навчалися там, тепер живуть добре. А мені що? Ваші свині, корова, город та ферма? Ні-ні, я не хочу жити в хаті в селі!
Тато засмутився, мама плаче:
– Ніколи в життя не подумала б, що маючи трьох дітей я сидітиму на старості років з батьком в порожній хаті. І ти нас ось так просто залишиш?
Ще й тато вже став просити.
Врешті вмовили мене, шкода батьків. Я залишився.
Порався по господарству. В усьому допомагав батькам, вони теж про мене дбали і грошей не шкодували.
Минули одні жнива. Потім рік за роком минув. Я в селі познайомився з Катериною, вона на фермі дояркою працювала. Вже одружитися збиралися, та тато з мамою стали говорити, що потрібно хліб збирати, жнива на носі, не до весілля нам зараз.
Катерина згодна була почекати. Минула осінь, весною я знову заговорив про весілля, але батьки сказали, що влітку весілля святкуватимемо, адже до сівби потрібно готуватися. Посіяли поле.
Влітку мамі недобре було, ну яке ж там свято, я доглядав за ненькою.
Ось знову минув час, мамі стало краще. Жнива на носі. Ну, думаю, закінчаться жнива, я точно одружуся.
А вчора, в неділю, дізнався, що до Катерини свати приходили. Скоро весілля у них. В серпні. а я в полі жну пшеницю для батьків.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – garna.
