Після семи років подружнього життя, я дізналася, що мій чоловік купив квартиру, але не нам, а своїй мамі. Як розцінювати такий його вчинок, я не знаю, адже ми самі свого житла не маємо, живемо в чоловікової бабусі.
Заміж я вийшла в дев’ятнадцять років. Тоді ми з чоловіком рік прожили на орендованій квартирі, ладнати у нас не виходило, ми розлучилися. Рік у нас тривали якісь незрозумілі стосунки, не відпускали ми один одного, потім зійшлися знову. Пішли жити в квартиру до його бабусі. Народилася дитина, я сиділа в декреті, працював один чоловік.
Валентина Петрівна, бабуся чоловіка, взагалі людина хороша, але любить іноді закласти за комір. До того ж в її домі її порядки, яких треба дотримуватись, а це не завжди просто. Навіть з огляду на те, що ми оплачували комуналку самі, вона постійно робила зауваження, що ми використовуємо електрику і ллємо воду.
Та й взагалі дуже хотілося вже придбати своє житло. Мої батьки навіть готові були взяти кредит нам на початковий внесок, але чоловік завжди був проти всяких кредитів і позик. Він вважав, що не варто влазити в кредити і жити треба за можливостями.
Ось і вся розмова, вихід один – збирати. Але з чого збирати, незрозуміло. Чоловік заробляє небагато, я нещодавно вийшла на роботу. Тож жити ще якось живемо, а от збирати не виходить. Скільки разів заводила розмову, але чоловік завжди був проти. Останнім часом я цю тему навіть не порушувала. Але виявилося, що не так він і проти, бо для своєї мами іпотеку він взяв.
Наприкінці зими цього року свекруха стала вдовою. Жила вона біля чоловіка, а той свою квартиру давно відписав на дітей від попереднього шлюбу. Вони відразу ж попросили її виселитися. Вона зняла собі квартиру та жила, а нещодавно запросила на новосілля.
Я думала, вона просто переїхала в іншу квартиру, ще здивувалася, з чого вона це відзначати вирішила. Але виявилося, що вона переїхала до своєї квартири, яку в іпотеку їй узяв чудовий син.
– Це інше. Ми можемо і накопичити, а ось мамі як бути? Їй скоро на пенсію, з чого вона платитиме за оренду?
А я не розумію чому це інше. Але чоловік мене намагається переконати, що я все не так розумію, квартира для мами – це інше.
– І взагалі, навіщо нам іпотека. Ми і з бабусею чудово живемо. Вона обіцяла, що квартиру мені залишить, я в неї єдиний онук.
Ось, що йому пояснювати? Я мовчки зібрала сумку, дитину і поїхала до своїх батьків. Благо, середній брат вчитися поїхав, місце вдома є. Усі мене вмовляють помиритись, а я не хочу. Загалом, не знаю я, що робити далі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
