Іноді мені здається, що маючи велику родину, я залишаюся самотньою людиною, як не дивно, при цьому, ні допомоги, ні підтримки від них я не бачу, хоча горнуся до них усією душею, та все виходить марно. Напевно, то нікому, особливо, не потрібно, крім мене самої.
Так склалося, що старша за свою рідну сестру Світлану на 11 років і це зіграло зі мною злий жарт по життю.
Коли я дивлюся на те, як мої рідні батьки спілкуються зі своєю молодшою донькою, і згадую їх ставлення до себе в її віці, мені стає дуже сумно від того, бо це зовсім різні стосунки, як небо і земля.
Розумію, що Світлана молодша за мене і вимагає більше турботи і уваги ніж я, але все ж це завжди здавалося мені несправедливим.
Справа в тому, що я народилася коли тато з мамою були ще зовсім молоді. Вони вчилися в інституті і багато в чому пускали моє виховання на самоплив. Дуже сильно виручала їх моя бабуся, яка практично повністю присвячувала весь свій час мені.
Коли я була ще зовсім маленька, батьки займалися чим завгодно: навчанням, роботою, спілкуванням з друзями, відпочинком, але тільки не мною чомусь, на жаль.
Підозрюю, що моя поява зовсім не була запланованою, тому їй ніхто особливо й не радів, батьки продовжували жити своїм безтурботним молодим життям, вони раділи кожному новому дню.
Моя молодша сестра Світлана народилася, коли вже мамі з татом було трохи більше 30-ти років, вони вже добре усвідомлювали усю відповідальність, добре знали, що таке батьківство і дуже чекали появу її, як тільки дізналися, що у них буде донечка.
Вони багато про неї розмовляли і почали готуватися до її появи ще задовго до її появи на світ у нашій родині.
Ще будучи 11-річною дівчинкою, я вже тоді була здивована зовсім різним ставленням до нас обох, адже батьки мали до неї особливі почуття, а я все це добре бачила і відчувала.
Складається таке відчуття, що на мені вони вчилися бути батьками, робили помилки, а після народження другої дитини, моєї сестри Світлани, все це врахували і вирішили стати ідеальними мамою і татом.
Мені ця якась дивна нерівність досі не дає спокійно спілкуватися з рідними мені людьми, адже всі розмови батьків закінчуються в основному розповідями про молодшу їх доньку, її успіхи, її життя, яка вона молодець і що потрібно подарувати їй на найближче свято.
Зараз мені 29 років, а Світлані – 18. У мене вже своє життя, можна сказати, адже є сім’я і двоє маленьких діток.
Але, не дивлячись на це, вся увага та допомога тата й моєї мами до цих пір належать лише Світлані, що б там не було.
Вони допомагають їй з кожним кроком: з навчанням, покупками. Вони їй подарували машину і недавно купили квартиру, хоча маленьку, але ж це окреме житло.
Не дивлячись на те, що у моїй сім’ї цього немає, у мами вистачило совісті запропонувати мені скластися разом з ними грошима для Світлани. Коли я сказала, що у мене немає зайвих грошей, і запитала:
– А коли ви мені це подаруєте?
То мама відповіла:
– Ти самостійна в нас донька, завжди справлялася сама з усім і ніколи в житті за стільки років не потребувала нашої підтримки, на відміну від своєї рідної сестри. Вона без допомоги пропаде.
Незважаючи на те, що я така «самостійна», нам з чоловіком і дітьми доводиться жити на орендованій квартирі вже чимало часу.
Ми намагаємося відкладати гроші на власне житло, але сума, яку ми відклали, зовсім маленька і нам залишається розраховувати тільки на допомогу бабусі та рідних батьків мого чоловіка.
Батьки у мене вже немолоді і незабаром їм самим може знадобитися допомога, адже все до цього вже йде.
Сестрі моїй просто ні до кого, крім себе немає діла, і вона не збирається доглядати їх у старості, і не знаю, як вони, а я це вже зараз розумію.
Скажіть, як би ви вчинили в такій ситуації, змогли б пробачити і спокійно спілкуватися з батьком та матір’ю, допомагати їм в подальшому?
Мені, останнім часом, дуже часто здається, що свекор зі свекрухою зробили для мене набагато більше, ніж мої рідні тато з мамою. До них я тягнуся з щирою душею, вони дійсно нам рідні люди, рідніші за всіх люди.
Батьки останнім часом часто мені телефонують, просять допомоги, говорять, що важко їм, потрібно, щоб я допомагала, бо я старша донька. Але чи маю я їм допомагати, коли вони допомагали лише моїй сестрі?
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.