Усі мої подруги вже давно заміжні, а мені щось в цьому плані не щастило. Але нещодавно я познайомилася з Станіславом. Він виявився на 12 років старшим за мене. Мені 28, йому відповідно, 40 років. Мама була ошелешена, коли про це дізналася. Відразу почала наполягати, щоб я порвала з ним будь-які стосунки, кажучи, що я пропускаю момент знайти собі ровесника.
Я її розумію, але розлучитися з коханим чоловіком не можу. Він виглядає років на п’ять молодшим за свій вік, доглянутий, має свій невеликий бізнес. Про минуле життя я його не розпитувала, чекала, що настане час і він сам мені про все розповість. Знала тільки, що Станіслав розлучений. А ось на днях випадково дізналася, що у нього є син, йому 14 років.
Я не проти дітей від перших шлюбів. Але мені не подобається, що він приховав від мене наявність дитини. Хоча весь цей час він підтримував з ним відносини, регулярно дзвонив і зустрічався. А мені в цей час говорив, що зайнятий на роботі, і не може приїхати. То у нього мама захворіла і наша зустріч переносилася на інший день.
А в дійсності він мене обманював. В цей час він їздив до сина, а виходить, що зустрічався і з колишньою дружиною. Вона незаміжня, і я зрозуміла, що сподівається на те, що Станіслав повернеться в сім’ю.
Я живу окремо від батьків, він приїжджає до мене, але жити разом не погоджується. У нього теж є квартира і будинок за містом. Я не можу сказати, що він неуважний до мене. Коли поламалася пральна машина, він тут же привіз нову. Якщо я хворію, він залишається у мене на цей час, щоб піклуватися про мене. Але що заважає нам жити разом?
Мені здається, що він не одружується через сина, щоб хлопчик не образився. Мати заміж не вийшла, так чому батько повинен одружитися? Обоє батьків крутяться тільки біля нього, живуть його інтересами.
Він знає ставлення моїх батьків до нього. Одного разу я не попередила його, що мама і тато будуть у мене, щоб познайомити їх. Мама влаштувала виставу зі сльозами і голосінням, а батько сказав, що йому 49 років, натякаючи на те, що вони майже ровесники. Чоловік не сперечався, а просто мовчки пішов. Образився сильно на мене за «сюрприз».
Сказав, що могла б і попередити. Мирилися дуже довго, я просила пробачення у Станіслава.
Він має рацію, але і батьків своїх я можу зрозуміти. Не виправдати, а саме зрозуміти. Не такого зятя вони хотіли для єдиної доньки, а тут він ще й одружуватися не збирається.
Чого я чекаю, сама не знаю. Першою піти від нього не можу, тому що люблю. Може він сам зрозуміє, що йому важливіше колишня сім’я, ніж я, тоді все і вирішиться.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
