Моєму батькові 67 років, а шість років тому не стало мами. Відтоді тато живе сам, зрозуміло, що ми провідуємо його час від часу. А нещодавно я дізналася, що батько привів додому іншу жінку. Сам він про це мені не сказав, тому я вирішила зателефонувати йому, щойно дізналася цю новину.
– Що це за тітка Тамара? А як же мати? Ви прожили тридцять п’ять років, – кажу.
Він мовчки вислухав, а потім запитав, коли можна буде зустрітися, щоб все обговорити. Ми домовилися найближчої суботи. Я була впевнена, що ніколи не прийму цю жінку, адже їй від мого батька потрібна хіба що спадщина. Я не могла зрадити пам’ять мами.
Яким же було моє здивування, коли через п’ять днів на порозі з’явилася жінка його ж років із дуже добрими очима.
– Доню, познайомся, це тітка Тамара, – усміхнувся батько.
– Називай мене просто Тамара, якщо хочеш, — додала жінка — пробач, що на ти, просто твій тато багато розповідає про тебе і твою маму, і в мене таке враження, що я вас знаю вже багато років.
Я стояла, слухала її, а на очі наверталися сльози, як голос цієї жінки нагадував мамин. Ми добре провели вечір, провівши гостей, я подумала, а може, все воно тільки на краще. Батьку буде з нею дуже тепло і затишно, але якась доля сумнівів мене не покидала.
Після того ми зустрічалися ще кілька разів. Якось Тамара мені сказала:
– Я знаю, чого ти побоюєшся, не потрібна мені квартира твого батька, у мене є своя, анітрохи не гірша. Повір мені потрібен тільки він сам, ніколи ще після відходу свого чоловіка я не зустрічала людей такої доброти, розуміння та інтелігентності… ми просто гріємо один одного, розумієш… І додала:
– Твій батько зробив мені пропозицію, але я не хочу, яка з мене наречена.
– Чому ж, – раптом несподівано для себе сказала я – якщо йому так буде спокійніше — не відмовляйтеся.
А потім ми сіли за стіл пити чай із пирогом, і я вперше за кілька років відчула себе щасливою. Наступні три дні ми провели разом. Тамара допомагала мені з домашніми справами, забирала мого сина зі школи та пекла найсмачніші пироги. У моїй душі з’явилася тверда впевненість, що ця жінка принесе в нашу сім’ю лише добре, сподіваюся, що моя інтуїція мене не підведе. Я дуже люблю тата і сподіваюся, що тепер він буде щасливим.
Вони розписалися в РАЦСі, але перед тим батько пішов, і оформив квартиру на мене, щоб я не сумнівалася. А мені соромно за свою поведінку, адже головне, щоб батько був щасливим.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
