fbpx
Життєві історії
Моя зовиця запросила нас на день народження сина. Ми не можемо собі дозволити дорогий подарунок, але і ганьбитися не хочеться. Особливо знаючи її чоловіка. Зізнаюся, він поганий тип. Цинічний селюк, все і завжди вимірює в грошовому еквіваленті. А ще як згадаю випадок з минулого року, взагалі не хочеться до них йти, але треба. Принаймні, так говорить чоловік

Почну з того, що в сім’ї невеликий статок. Не скажу що прям бідуємо, але назвати нас заможними не можна. Працює тільки чоловік. За матеріалами

Зарплата, на нас трьох, в середньому виходить близько 20-ти тисяч. Іноді трохи більше. До всього виплачуємо кредит.

У нашому невеликому містечку це вважається нормально. І ось, нещодавно моя зовиця запросила нас на день народження її сина.

Можуть собі дозволити відпочинок за кордоном пару раз на рік.

Машина і власне житло без обтяжень. Ось сиджу і ламаю голову: «Щоб подарувати?».

Ми не можемо собі дозволити витратити велику суму. Але і ганьбитися не хочеться. Особливо знаючи чоловіка зовиці. Зізнаюся, він поганий тип.

Цинічний селюк, все і завжди вимірює в грошовому еквіваленті. Завжди після зустрічі з ним залишається осад.

Може саме тому так гостро постало це питання. Загалом, вирішили ми в минулому році подарувати їх синові машинку на пульт управлінні, ні, не маленьку, а такий добротний позашляховик за дві тисячі.

І що Ви думаєте ?!

Хлопчина зламав її за лічені хвилини. Ми дуже засмутилися. А його тато з усмішкою «Ну, а що ви хотіли від китайської нісенітниці».

Потім дістав їх подарунок синові – величезний літак (не знаю, як називається), який прям, літав в повітрі. Ми були немов облиті помиями.

Після цього випадку взагалі не хочеться до них йти, але треба. Принаймні, так говорить чоловік.

Бюджет у нас максимум дві тисячі. По-моєму це і так багато, але що зараз купиш на менші гроші…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook