Мого чоловіка, Василя, зараз наче підмінили, я просто його не впізнаю. Разом ми вже 10 років, і у нас все було добре. Та останнім часом він дуже змінився, і я відразу це побачила.

Коли виходила заміж за нього, я не думала про те, що коли-небудь опинюся в такому скрутному становищі.

Справа в тому, що я дізналася, що Василь мені зраджує. Для мене найприкріше те, що він навіть не приховує нічого. Тому що знає – мені йти нікуди.

Коли ми познайомилися, Василь був зовсім іншим. Він дарував мені квіти, подарунки, говорив, що любить мене.

Ми зустрічалися всього пів року, і після цього він зробив мені пропозицію. Я погодилася, і переїхала до нього.

Ми одружилися, у нашому сімейному житті все було дуже добре, але тільки перші п’ять років.

Після народження доньки я стала помічати якісь дивні зміни в поведінці мого чоловіка.

Коли я зрозуміла причину його вчинків, то стало дуже неприємно. Я усвідомила, що чоловік зраджує мені. На жаль, я не помилилася.

Спочатку мені про це розповіла наша спільна знайома, а потім мені зателефонувала і сама ця жінка, сказала, що у неї з моїм чоловіком все серйозно, і щоб я не заважала їхньому щастю.

Найдивовижніше, що коли Василь повернувся додому, він не відмовлявся, а чесно зізнався, що все це правда.

У мого чоловіка є інша жінка. Чого йому не вистачає? У нас практично немає непорозумінь.

Я добре виглядаю, стежу за своїм зовнішнім виглядом, за фігурою. В нашій квартирі чистота і порядок.

Я займалася нашою дитиною, але при цьому завжди знаходила час і для чоловіка.

Може йому нудно зі мною? Або я йому набридла?

А хто ця інша жінка, яка вклинилася в нашу сім’ю? Чоловік не розповідає про неї.

Які у неї цілі? Не знаю, що й робити в моїй ситуації? Скільки це буде тривати? Як витерпіти співчутливі погляди сусідів?

Я б давно вже забрала дочку і поїхала до батьків. Але там і без нас тісно.

Брат з дружиною і дитина, мої батьки і бабуся живуть в одному невеликому будинку. Мені з дитиною немає там місця. Та й не знаю, як чоловік відреагує на те, якщо я захочу забрати дочку.

Та й наша дочка любить тата. Ми живемо в його квартирі, але останнім часом ми живемо з ним як співмешканці.

А може він і не любив мене ніколи? Так, він говорив, що обожнює, але може, обманював мене?

Зараз між нами порожнеча. Я не бачу сенсу такого співжиття. Мені набридло все це, я втомилася. Я не зможу забути зради чоловіка.

Може поговорити з чоловіком і запитати, що він відчуває до мене? А що мені дасть ця розмова?

Я думаю, що легше мені не стане. Найприкріше для мене і абсолютно незрозуміле – він не визнає своєї провини.

Чому він такий байдужий? Як мені вчинити? І далі терпіти чи спробувати піти від нього в нікуди з дочкою на руках?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.