Мого чоловіка не стало ще 5 років тому, і відтоді моя єдина донька наполягає на тому, щоб я за кордон їхала.
– Чого тобі тут сидіти? Тебе ж нічого тут не тримає. От інші жінки за кордон давно поїхали, і своїм дітям допомагають! – постійно каже вона мені.
Таке від рідної дитини дуже прикро чути, адже не кожна людина може от так все кинути і поїхати у світи.
Мені 54 роки, але я завжди була хворобливою, і зараз теж почуваюся не дуже добре, тому ніколи не думала про те, щоб їхати на заробітки
В мене є робота, я в бібліотеці працюю, і хоч зарплата у мене невелика, та мені все підходить, бо робота спокійна, якраз така, як мені треба.
Квартира теж у мене є, двокімнатна, вона мені після чоловіка залишилася. І донька у мене одна, прилаштована вже, вона заміжня, живе у свого чоловіка разом з його батьками в їхньому приватному будинку.
Тому я завжди вважала, що мені не треба, як іншим жінкам гарувати на чужих землях, та я помилилася, бо віднедавна у доньки моєї з’явилося багато претензій до мене.
Юля не перестає мене картати, що ми з чоловіком їй нічого не дали, і через це вона змушена жити у свекрухи.
Дочка вже 10 років заміжня, має двоє дітей. Я їй не раз пропонувала, щоб вона до мене переїжджала, якщо її щось не влаштовує. Та Юля відмовляється, каже, що нам всім замало місця буде.
У доньки двоє діток: син, 8 років, і донечка, 5 років. Ще трохи, і їм будуть потрібні окремі кімнати.
У сватів моїх будинок великий, там місця всім вистачає, але стосунки щось у моєї доньки з свекрухою ніяк не складаються, вони постійно сваряться, і тому моя донька хоче від них з’їхати подалі.
Зять у мене хороший, але занадто спокійний, він не втручається в розборки мами і дружини.
Та й грошей заробити він не вміє, його все влаштовує. А дочку мою не влаштовує.
Юля каже, що якби не діти, то вона сама давно б кудись поїхала, а так у неї лише одна надія на мене.
– Мамо, ну не можна бути такою егоїсткою, і думати лише про себе. Ти б на 4-5 років поїхала, і ми мали б спокій з питанням житла. Ну хіба тобі важко допомогти єдиній доньці?
І таке я вислуховую мало не щодня! Я думала, що ще трохи, і я дочекаюся того моменту, що мені донька буде допомагати, але натомість маю ситуацію, коли донька ще моєї допомогти хоче, і не неабиякої, а серйозної, бо покупка квартири – задоволення не з дешевих.
Якщо так і далі піде, то мої стосунки з донькою геть зіпсуються. Просто не знаю, що робити? Може, і справді варто поїхати заради дитини на ці заробітки?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
