Моя тітка, мамина двоюрідна сестра, завжди звала мене до себе в село. Дуже часто дзвонила до мами і до мене, казала, що в мене маленькі діти, їм краще буде на свіжому повітрі. Говорила, що там все своє: овочі, фрукти, молочко та яйця.
Ну я й поїхала з дітьми. Дітям моїм 2 і 3 роки. Чоловік працював, з роботи не відпускали, ми поїхали самі.
Десь години 4 їхали автобусом, а потім з району в село пересіли ще на один автобус. Дорога з малими дітьми для нас була дуже непростою.
Приїхали, повечеряли, а тітка мені наступного дня каже:
– Якщо ти вже тут, то я хочу днів на 5 довідатися до свого двоюрідного брата, бо він мене про це вже давно дуже просить. Йому недобре, більше можемо не побачитися. За моїм господарством буде сусідка дивитися. А ти нічого можеш не робити, просто готуй їсти хлопцям, які зараз у мене будують літню кухню і сарай. Їм потрібно їсти давати рано, вдень і ввечері. Без тебе вони за стіл не сядуть. А я хочу, щоб вони гарно будували і добре працювали, то вже прошу тебе їм годити.
Тітка поїхала.
Я днів два готувала їсти. А потім так втомилася, ще й діти малі поруч, скрізь біжать, все хочуть брати. Я вчепила замок на хату, ключ віддала сусідці і поїхала додому від такої гостини.
Потім тітка ще довго мамі дзвонила, скаржилася на мене, що я лінива і нехороша людина. Ще мені довго телефонувала, та я навіть не брала телефон. До неї я точно більше не поїду.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
