Моїй тітці Тамарі 57 років, заміжньою вона ніколи не була, дітей немає. Все життя працювала інженером у конструкторському бюро. Дивно, що при такій роботі вона так і не вийшла заміж. Та й виглядала жінка непогано, швидше за все – така доля.
Три роки тому Тамара вирішила покращити свої житлові умови, зібравши свої накопичення і продавши будинок, який дістався у спадок від батьків, придбала велику двокімнатну квартиру в новому будинку.
Так вийшло, що її сусідом виявився майор у відставці, сивочолий, але підтягнутий Віктор Петрович. Вже далеко не молоді люди знайшли спільну мову, і вже через пів року вони офіційно узаконили стосунки. На церемонії були ми (її племінники), наші батьки і дорослий син нареченого. Відзначали цей захід в ресторані недалеко від будинку молодят.
Під час святкування син нареченого підняв тост і вимовив: «Тамаро Василівно, Ви нас дещо здивували своєю появою в житті батька. Але ми не проти вашого шлюбу, тим більше, що батькова квартира оформлена на мене». Чи був це жарт, чи легке попередження – не зрозуміло, але осад залишився у всіх гостей з боку Тамари.
Навіщо їй його квартира, коли вона сама є власницею двох квартир: нової двокімнатної і старої однокімнатної.
Після розпису, Віктор Петрович наполіг, щоб дружина перенесла в його квартиру всі свої речі. Нема чого тепер бігати по під’їзду з квартири в квартиру. Сім’я повинна бути повноцінною, а не гостьовою.
Тамара не стала перечити і вже на наступний день переїхала до чоловіка, а до себе заглядала на кілька хвилин, щоб перевірити чи все в порядку.
І жили вони добре, поки вся сім’я сина не переїхала до Віктора Петровича. Вони переконували, що це тимчасово, але в квартирі стало тісно.
Тамара запропонувала чоловікові на час, поки син живе у нього, перебратися до неї в квартиру, який сенс тулитися, якщо за стіною порожня житлоплоща. Так і зробили, тільки нахабний син вирішив, що разом з літніми людьми можна переселити і свою доньку-підлітка.
Тамара не бачила в цьому нічого поганого, тому проти нічого не мала. Але вже через кілька днів дівчинка привела в квартиру подруг, які залишалися з ночівлею, шуміли, їли по ночах, не прибирали за собою.
Жінка зробила зауваження, яке не дало результатів. Довелося поговорити з чоловіком, щоб він напоумив внучку. Але відповідь Віктора Петровича ошелешила: «Як є, так і буде».
Тамара дивується: «Я не була готова на старість років опинитися в ситуації, коли в своїй квартирі не маю права голосу».
Терпець урвався, коли внучка Віктора Петровича о другій ночі привела в будинок вуличного собаку. Так вона намагалася мститися дідові за те, що він не дав їй кишенькових грошей.
З дідом вони нехай розбираються, як хочуть, але квартира то Тамари. Цей вчинок виявився початком кінця. Зранку Тамара сказала чоловікові, щоб він повертався в свою квартиру, бо вона подає на розлучення.
Відверто сказати, ми раді, що тітка Тамара сама так вирішила. Шкода її, звичайно, ми щиро бажаємо їй жіночого щастя, але нехай воно буде справжнім. Віктор Петрович – хороша людина, але його діти і внуки завжди будуть для нього на першому місці і з цим нічого не поробиш.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
