Олег мій двоюрідний брат, але я вважаю його рідним – ми з ним виросли разом. Тітка Ольга, сестра мами, мене виростила. Вона ніколи не робила різниці між Олегом і мною, за що я їй безмежно вдячна.
П’ять років тому Олег одружився, у них з Маргаритою не було дітей. Я розлучена, моїй доньці три роки і Олег дуже любить її, постійно привозить подарунки і фрукти, водить в зоопарк. Я його ні про що не просила і не прошу, прекрасно знаючи, що йому самому потрібні гроші.
Я живу з тіткою Ольгою в квартирі, що дісталася мені від батьків, а Олег з Маргаритою жили в квартирі тітки Ольги.
Кілька місяців тому, Олег нам повідомив радісну новину – він стане батьком. Тітка Ольга була дуже щаслива, а я просто дуже раділа за брата.
Олег відразу задумав робити вдома масштабний ремонт до народження довгоочікуваного первістка. І на час ремонту було вирішено відправити Маргариту жити до мене додому.
Маргарита влаштувалася у мене вдома. Вона не працювала, цілими днями стирчала в телефоні і планшеті. Все частіше Маргарита заводила розмови з тіткою Ольгою:
– А якщо я потовстішаю і кине мене чоловік, з дитиною на руках, і куди я піду? До мами в глушину?
Я вважала подібні думки повною нісенітницею: Олег ніколи не кине свою дитину кине. Тітка, в принципі, вважала так само. У відповідь на чергове ниття Рити, вона сказала:
– Рито, як ти можеш так не вірити власному чоловікові? Подібними словами ти його ображаєш.
Вона образилася і два дні не розмовляла зі своєю свекрухою. Олег змусив свою маму вибачитися перед його дружиною, і тільки тоді Маргарита знову зійшла до спілкування.
Про те, що тітці Ользі теж було прикро вислуховувати слова невістки, Олег навіть не задумався.
А Маргарита ставала все наполегливішою:
– Ольго Іванівно, мені потрібні гарантії, що я не залишуся на вулиці.
– Рито, я не розумію, до чого ти ведеш такі розмови зі мною. Гарантії потрібно було обговорювати з чоловіком з самого початку. Не сперечаюся, всяке буває – розлучаються люди. Але мій син – порядна людина, тобі нема про що турбуватися – дитину він не залишить.
Тоді Маргарита набралася хоробрості і зажадала у тітки Ольги квартиру у власність.
– Рито, я обов’язково допоможу вам з першим внеском, коли племінниця чоловіка знайде і мені доведеться повернутися додому. А поки – вам з Олегом є де жити, вас ніхто не жене. Ти можеш все переробити на свій смак, якщо хочеш. Головне – щоб тобі подобалося. Але, вибач, квартиру я нікому не віддам, де я в старості жити буду? Вам з Олегом заважати? Діти повинні жити окремо від батьків, – втомлено пояснювала тітка Ольга, розмови про квартиру були для неї дуже неприємними.
– Як це – де Ви житимете? Тут! Ви її виростили, значить вона Вам винна, і не зможе вигнати. Віддайте мені свою квартиру. І у нас з Вашим онуком чи онукою буде свій кут – все чесно, – заперечувала Маргарита.
Отримавши чергову відмову, Маргарита пішла. Думала, що ми всі побіжимо за нею з дарчою на квартиру.
Якщо вони помиряться, тітка Ольга навідріз відмовилася знову пускати Маргариту в свій будинок:
– Ось нехай вона сама піде і почне працювати собі на «гарантії».
Я згідна з тіткою Ольгою. Хочуть молоді квартиру – нехай самі на неї заробляють.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
