На сьогоднішній день в мене склалася якась зовсім незрозуміла ситуація, зараз вже я просто навіть не уявляю, що маю робити, – засмучено якось поскаржилася моя двоюрідна сестра 30-річна Ганна. – До нас в гості їде моя мама. Як їй ввічливо пояснити, що робити цього не потрібно? Вона не хоче нічого слухати, я вже й не знаю, що їй говорити, щоб у нас був спокій в родині. Чесно кажучи, не люблю, коли вона приїжджає останнім часом.
Ганна зі своїм чоловіком і маленькою дворічною донечкою приїхали в столицю зовсім не так давно з невеликого містечка.
Квартиру молода сім’я сама орендує, працює зараз один чоловік, лише він має, тому грошей зараз у них зовсім мало, копійки рахують щодня, витрачають гроші тільки на їжу, навіть одяг купують рідко.
Ганна таки сподівається, що цього року отримає місце в садочку для маленької донечки, зможе вийти на роботу, і все у них налагодиться і буде, як в людей.
Хто говорить, що і без грошей можна бути щасливим в цьому житті, явно дуже помиляється. Та й зараз часи непрості, ціни ростуть, гроші потрібні, на одну зарплату не проживеш. Хоча Ганна не дуже вибаглива, їй не потрібен дорогий iPhone, вона має старенький Samsung, але хоче теж допомогти чоловікові, щоб і йому легше було.
Життя складається у них зовсім непросто, що деякий час тому Ганна навіть думала, що вони зі своїм чоловіком розлучаться. Важко бути позитивною і вірити в найкраще майбутнє, якщо в тебе постійно в голові одні проблеми та борги, одні думки – лише про гроші і про те, за що продукти купити.
І ось начебто і кохання щире є, і бажання бути разом – а побут дуже втомлює їх настільки сильно, адже на цьому фоні якраз і виникають всі їх непорозуміння.
Однак якось вийшли з великими стараннями з чорної смуги, змогли зберегти і налагодити відносини. Живуть. Всі надії тепер на те, що дитятко піде в садочок, а мама зможе знайти хорошу роботу і тоді їм заживеться легше їм усім і спокій буде в родині. Цією мрією так і живуть вони зараз.
Батьки в Ганни з чоловіком живуть далеко. Свекруха ніколи в молоду сім’ю не лізе зі своїми порадами та настановами, живе своїм життям і їм не заважає, не втручається в їх справи. Працює, чоловік у неї новий зараз, у неї другий шлюб. Не допомагає, внучку бачила два рази за два роки, але хоча б і не заважає, і за це спасибі їй, чесно кажучи.
Зате мама Ганни дуже цікавиться справами молодої сім’ї: кожен день дзвонить по скайпу, про усі справи розпитує, дає купу непрошених порад, любить командувати, що кому робити потрібно.
Теща дуже ображається на зятя, що він не виправдав її сподівань.
Класика жанру – дочка її могла вийти заміж і за олігарха, знайти набагато перспективнішого чоловіка, але вийшла незрозуміло за кого, зять у неї нормально заробити не може для своєї сім’ї з трьох чоловік. З дому відвіз, забезпечити нормально не може. У всіх подруг її чоловіки як чоловіки, а у дочки – справжнє невезіння.
– Навіщо він тобі потрібен? – абсолютно не соромлячись того, що зять вдома і все чує, і в однокімнатній квартирі він все відмінно чує, говорить по скайпу мама Ганні. – Треба йти від нього, бо кращого життя годі й чекати тобі зараз з ним, час на такого втрачати нічого. Знайдеш собі кращого чоловіка, адже ти ще молода, така гарна та розумна жінка. Вийдеш заміж за людину з квартирою, і заживеш добре, і проблем мати ніяких не будеш.
Можна подумати, до Ганни тут в чергу кавалери з квартирами стоять, ага, як би не так.
Зять мовчить, але, звичайно ж, до тещі він, відповідно, ставиться не дуже добре. Він, здається, і в столицю поїхав, щоб бути подалі від матері своєї дружини, яка ніколи до нього добре не ставилася. Працює, старається, але квартира в столиці йому не світить абсолютно. Тим більше в даний момент, коли дружина в декреті сидить і їм ледве на найнеобхідніші продукти грошей вистачає, а в столиці ціни дуже високі на все. Зараз усім людям важко живеться, тому про своє житло навіть не мріє молоде подружжя.
А недавно мама Ганни обрадувала дочку – їде до них в гості.
Тобто вона навіть і не питає, просто доводить до відома – їде в столицю на два тижні, тут у неї якісь справи. Ну і внучку побачити, має право. Зупинитися планує у своєї дочки на їх орендованій квартирі, де ж ще їй жити, як не в рідної людини? Готелі в столиці дорогі, знайомих більше немає, та й які знайомі, коли рідна дочка там?
Ганна спочатку спробувала сказати своїй мамі, що у них дуже маленька однокімнатна квартира, яку, між іншим, орендує зять, якого вона зовсім не любить, що місця для мами немає, зять буде, м’яко кажучи, не в захваті. Дівчина навіть не уявляє, як сказати своєму чоловікові “радісну новину”. Не кажучи вже про те, як мирити цих двох під час візиту.
– І що? Виженеш рідну матір зі своєї квартири, де у неї навіть знайомих нікого немає? Не пустиш мене на поріг свій, хочеш щоб я гроші великі на вітер викидала і якесь житло дороге собі зараз шукала? – вперто запитує мама, наче й хоче щось недобре почути від доньки. – Мені що, на вулиці ночувати, коли донька живе в столиці? На вокзал йти, так?
– Мамо, але ж чоловік мій теж не дуже захоче, щоб ти жила у нас. І ти сама все чудово розумієш.
– А я не до чоловіка твого їду, а до рідної дочки! І внучки! Що, не маю права? Ти що, взагалі в цій родині слова сказати не можеш? Не маєш права матір рідну в будинок запросити, чи, можливо, сама мене бачити не хочеш на порозі? Навіщо така сім’я тоді тобі? Розлучатися треба з таким чоловіком!
Мамин приїзд абсолютно недоречний і не потрібен ні доньці, ні зятеві, звичайно. Особливо зараз, в її дочки не найпростіший період шлюбу, коли Ганна начебто тільки-тільки помирилася з чоловіком, мама знову зіпсує їх відносини в сім’ї.
Мовчати вона не буде, характер у неї складний. Таке враження, що вона спеціально їде, вибравши момент – щоб дочка таки розлучилася зі своїм чоловіком, якого її мама так не любить. Вона постійно хоче хоч якось посварити їх.
Натяків про те, що приїздити не потрібно, мама зовсім не розуміє, все переводить в жарт, і, здається, суперечки серйозної не уникнути.
А Ганна так не хоче сперечатися зі своєю мамою, а що робити вона зараз не знає. Але вже втомилася від такого життя. Чи, можливо, краще маму не пустити до себе на поріг?
Фото ілюстративне.
