Мене звати Світлана, чоловіка Любомир. У нас все було, як в інших людей – зустрічалися, закохалися, одружилися і вирішили, що нам потрібна квартира, навіщо ми будемо платити за квартиру чужим людям, якщо ми можемо купити квартиру в кредит і платити вже за своє житло. Так ми і зробили, але нам не вистачало на перший внесок, і тоді ми вирішили звернутися до батьків, мої дали грошей, скільки могли, а Марина Олександрівна, так звуть матір мого чоловіка, сказала, що продасть дачу і віддасть нам гроші, так вона і зробила.
Своїми руками робили ремонт, нам в цьому допомагав мій тато, він був будівельником і коли ремонт був закінчений, ми заселилися в свою квартиру, радості у нас не було меж. Але одного разу мені зателефонувала свекруха і сказала, що вона зараз приїде, я подумала, що в гості, поставила качку в духовку, але не тут, то було.
Моя свекруха приїхала з валізами і сказала, що вона теж має право на цю квартиру, так, як продала свою дачу і дала нам гроші, і тепер вона буде жити в цій квартирі разом з нами.
Нічого не вдієш, думаю, добре, нехай поживе, але я глибоко помилялася. Я з вечора готую вечерю на завтра, а то, прийшовши з роботи, у мене навіть сил не було чого їсти, не те, що готувати. І ось я помічаю, що прийшовши додому, я не знаходжу приготовленої їжі, починаю питати, свекруха відразу ж починає обурюватися, що мені шкода для неї тарілки їжі і так це було майже кожен день.
Потім я почала помічати, що вона риється в моїх особистих речах, коли я їй сказала, то вона сказала, що я в такому одязі не маю права ходити, і що ми скоро розійдемося, і квартиру потрібно буде ділити. Більше я це терпіти не могла, чоловікові говорила, але він заступився за матір’ю: – Тобі що, шкода? Дітей у нас поки немає, нехай живе.
Одного разу я не пішла на роботу, купила заздалегідь замок, викликала майстра і села чекати, коли піде з дому свекруха. Тільки вона пішла, я відразу з майстром піднялася в квартиру, зібрала її речі, виставила їх за поріг квартири, чоловікові написала повідомлення, що якщо він хоче зі мною жити, то повинен вибирати або я, або його мама.
Свекруха увійшла в під’їзд, побачила свої речі, зателефонувала своєму синові, почала його вчити життя, говорити, що я погана дружина, що нам потрібно розлучитися. Я не чула, що їй говорив її синочок, але його відповідь, їй явно не припала до душі.
Чоловік мені подзвонив і сказав, що він мене любить і хоче зі мною жити, а його мама повертається в свою квартиру. Минув час, я народила сина, свекруха з нами не спілкується, вона подала в суд, хоче відсудити частину квартири.
Любомир їй сказав, що якщо вона не забере заяву, то він взагалі з нею не буде спілкуватися, але свекруха не захотіла почути свого сина. Мої батьки, бачачи такий стан справи, взяли кредит і дали нам, ту суму, яку нам дала свекруха, ми при свідках їй віддали ці гроші. Чоловік не спілкується зі своєю матір’ю, я то ж не спілкуюся зі свекрухою.
Фото ілюстративне – livegournal.
