fbpx
Життєві історії
Моя свекруха ніколи мене не любила, але коли вона злягла, то доглядати її довелося мені, бо мій чоловік її єдиний син, більше було нікому. Мила її, годувала, але так і не почула від неї хоч одного доброго слова. Важко було мені від того. У ті дні я й гадки не мала, як обернеться моє життя

Мені з моєю свекрухою жилося дуже непросто, ми з чоловіком Степаном з мамою його прожили 9 років.

Що тільки я не бачила і не чула у свою сторону від неї.

Справа в тому, що нам спочатку не було куди йти, ми з чоловіком відкладали гроші на своє власне житло, а потім свекруха швидко постаріла і вже лежала дуже довго, я доглядала за нею, бо більше було нікому, син, мій чоловік, у неї був один, тому доля по догляду спіткала мене.

У мене теж є єдиний син, і я ще тоді вирішила для себе, що не буду ніколи такою, як моя свекруха, буду любити свою невістку, як рідну донечку прийму її в нашу родину, бо як важко жити, коли між рідними людьми лише непорозуміння одні.

Так склалося життя, що першої не стало ні свекрухи. Згодом, несподівано дуже, і чоловік за нею пішов і мені залишилася її велика трикімнатна квартира.

Коли мій син одружився, то привів невістку в наш дім. Я не була проти, лише раділа від того, що тепер у нього буде сім’я.

До Надії я ставилася дуже добре, я відразу сказала, що й готувати буду для всіх, допомагала їм у всьому, аби дітям жилося добре у мене і, в той же час, я не набридала їм. Невістка дуже швидко звикла до такого хорошого ставлення з мого боку і сприймала все, як належне.

А нещодавно мені довелося забрати маму рідну свою з села, її нікому було доглядати. Справа в тому, що моя старша сестра Галина сказала, що буде доглядати за мамою і переоформила її будинок на себе, я була не проти, адже знала, що Галина хороша людина, та й жити було їй ніде. Тому ми з нею домовилися, що сестра доглядає маму і хата буде її.

А нещодавно сестри не стало, її діти бабусю доглядати відмовилися, у них своє життя, я розумію їх трохи, вони молоді, тому я вирішила забрати маму до себе, без будь-яких на них образ, адже вони не винні, що так склалася доля їх матері.

Я не вважала проблемою те, що мама житиме з нами в одній квартирі, адже у нас була вільна одна кімната для неї.

А от моїй невістці, навпаки, це дуже не сподобалося: то запах негарний, то ще щось не так, то бабуся хропе в ночі, то бігає 100 разів в туалет і займає ванну кімнату.

Я не розуміла чому Надія так себе поводила, адже я за мамою доглядала сама, нічого в них не просила.

Тоді моя невістка сказала, що буде краще, якщо ми продамо свою квартиру, а купимо дві однокімнатні квартири, я буду жити з мамою, а вона з сином. Але я відмовилася, адже за мою квартиру не вийде купити дві, занадто мала сума.

Після того Надія образилася і вмовила мого сина орендувати квартиру. Хоча син ніколи не був проти перебування бабусі у нас вдома, але перечити своїй дружині мій син не став.

Рік вони пожили в орендованій квартирі, а потім зрозуміли, що важко одним, адже орендована квартира в столиці наш час це справжня розкіш.

Моя невістка вже чекає дитину, грошей ні на що не вистачає, бо більшість заробітку йде на оренду житла. І я бачу, що моя невістка вмовляє сина повернутися жити до мене, вже й бабуся їй не заважає.

Я щиро кажу, що люблю своїх дітей, але не хочу, щоб вони поверталися жити до мене, більше не хочу, досить з мене і одного разу було, мені з мамою добре і спокійно: ніхто не докоряє, ніхто не верне носа, живемо спокійно собі вдвох і нікому не заважаємо.

Мені теж неприємно було після їх вчинку, адже я з усією душею горнулася до них. Нехай поживуть самі трохи і зрозуміють, яке інколи буває непросте життя і що материнську доброту та турботу потрібно цінувати.

От тільки поки не знаю, як сказати невістці про це.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page