Нещодавно, несподівано для нас усіх, моя свекруха повідомила нам, що збирається виходити заміж, а святкувати весілля вони з обранцем хочуть обов’язково. Третій раз це вже мама чоловіка зібралася створювати сім’ю.
Вона нам каже, що тепер вже точно назавжди, адже це щирі та світлі почуття. Від першого, батька чоловіка, сама пішла, вийшла вдруге заміж, народила двох дочок з різницею в рік.
Моя свекруха постійно просила лише гроші у свого чоловіка, його це втомило, що він потім сам вже пішов від неї, хоча і допомагав сім’ї до повноліття дочок.
Зараз сестри чоловіка вже виросли, вони студентки, в принципі – самостійні, підробляють навіть, але матері не допомагають своїй, кажуть, що самим жити непросто. Та й молоді ще, не мають такої змоги.
Як каже свекруха своєму синові: «Ти у мене завжди одна надія і опора!». Так, заробіток у нього навіть у ці непрості часи досить непоганий, він великий та хороший фахівець у великій компанії, іноді у нього бувають тривалі відрядження далеко від дому і тоді він приїжджає з великими грошима в кишені.
Моєму Олегові зараз вже 34 роки, свекрусі 53, і ніби як він зобов’язаний був допомагати своїй матері, незважаючи на те, що в своїй сім’ї у її сина теж є обов’язки: двоє наших дітей. Але хочеш – не хочеш, а доводилося мамі частенько давати гроші, а тим паче, коли вона сама просить у нього допомоги, каже, що дуже потрібно.
Зрозуміло було б, якби це була якась потреба: їсти вона немає що, або в аптеку потрібно, а так ми з чоловіком і на ремонти для неї витрачалися, і шубку мій чоловік їй купив. Причому зими зараз у нас теплі, можна і в куртці ходити звичайній, просто їй захотілося шуби, щоб гарно виглядати на фоні своїх подруг-одноліток.
Наречений матері Олега її ровесник. Теж двічі одружувався, діти є там і там, але він особливо з ними ніколи й не спілкувався: ні з дружинами колишніми, ні з дітьми після розлучення, такий характер у нього.
Загалом, так собі наречений. Але свекруха його виправдовує – мовляв, що ж, старе ворушити, зараз він хороша людина і стане мені чоловіком на все життя, він дуже змінився у кращу сторону і вона це добре вже знає.
Все б нічого, тільки заявочки у неї досить високі: зробити бенкет на весь світ, весілля на сорок чоловік – від рідні до далеких знайомих, щоб гуляли всі і раділи її щастю. Уже й придумали, як це зробити. Планують весілля на весну це.
Гаразд би, хай би шикували, але до нас мати Олега прийшла знову просити грошей: мовляв, дороге це задоволення, дай, синку, грошей хоч половину або третину! Розрахунок такий: по тисячі на їжу кожному гостю, не рахуючи напоїв, послуги за намети і весільну арку, виїзд персоналу послуг і музикантів, а так само інших дрібниць. Виходить дуже велика сума грошей.
У нас весілля було в два рази скромніше. Але вона каже: “Весілля молодих зазвичай дуже сумнівне: чи буде жити подружжя разом, а ще конверти в подарунок найчастіше порожніми бувають. У нас час цим вже не здивуєш особливо.
Інша справа одруження вже дорослих людей – це точно на все життя, і гості усі солідні приходить, і грошима хорошими обдаровують. Ну, синку, давай скинемося разом з тобою на наше весілля. Буде в рахунок подарунка!”
Більшу частину вона хоче сама оплатити, взяти кредит. Її наречений там теж якісь гроші дає, але небагато, бо з його боку гостей тільки з десяток набереться. Його діти не прийдуть на це святкування, вже відомо, ображені на нього вони, тому його оточення дуже маленьке.
Але я вже обурилася після такої пропозиції: які урочистості, які намети, яка може бути наречена за 50 років? Навіщо у онуків шматок хліба відбирати на свої незрозумілі забаганки?
Свекруха стоїть на своєму: «Ой, великий шматок відберу, вам і так живеться непогано, ще залишиться після відрядження сина. Зате я у вас більше нічого просити не буду – тепер переходжу на забезпечення свого чоловіка!».
Щось я не впевнена, що він її забезпечувати стане, коли наречена у сина навіть на весілля грошей просить. Ще й того чоловіка доведеться годувати нам.
Їй байдуже, що уже навколо всі сміятися стали. Свекруха каже: «Сміються люди – це добре! Зате вони заздрити і підлещуватися на весіллі ще будуть, коли я запрошу всіх цих реготунів на своє шикарне свято». Ну-ну, для цього син повинен розщедрюватися, щоб вона похвалилася перед людьми!
Загалом, вмовляла вона так, що Олег замість відпустки збирається в чергове відрядження, каже нам гроші потрібні. А я знаю, що справа тут тільки в примхах його рідної матері. Мені вже це не дуже подобається, хоч і мої батьки за свекруху заступаються – ну оплатіть вже людині свято, ви ж маєте можливість.
Ну невже після 50 років хтось робить таке шикарне весілля, щоб перед іншими похизуватися? Я навіть не знаю, чи варто давати гроші матері чоловіка? Таке враження, що це обов’язок мого чоловіка. Свекруха знає, що я проти, але не зважає на це. Що можна вдіяти мені?
Фото ілюстративне.
