Мама мого чоловіка Вадима має ще одну невістку, адже в мого чоловіка є рідний брат, але більше горнеться до мене, ніж до дружини його.
Я нічого не можу недоброго сказати про батьків свого чоловіка, адже вони добре допомагають двом синам.
Коли свекри дають гроші, то обом синам стараються дати однакову суму, вони не ділять дітей. На день народження стараються усім подарувати рівноцінні подарунки, щоб ніхто не ображався, щоб був спокій в родині, сидять з усіма онуками, усіх однаково люблять та доглядають.
Але чомусь моя свекруха не дуже любить Марину – невістку свого старшого сина. Хоча вона не відмежовується від неї, ніколи не показує своє незадоволення, навіть виду не подає, але своєю донькою називає тільки мене.
Одного разу в розмові свекруха сказала мені прямо, що дуже надіється, що саме я догляну їх з батьком на старості років.
Я нічого не маю проти батьків свого чоловіка. Але не розумію, чому саме я це маю робити? Якби батьки на мене переписали квартиру, то я б ще доглядала їх. Але вони ще зараз говорять, що все дістанеться двом синам порівну по заповіту. Тоді чому саме я? Не розумію.
Я не хочу зараз псувати стосунки зі свекрами. Я не відмовляюся від догляду і розумію, що батьків мають діти їх доглядати, але ж не все на мені і моєму чоловікові, Вадим же не єдина їх дитина.
Як мені їм сказати, що догляд за батьками мають нести дві сім’ї, а не я одна? Я знаю, що якщо зараз почну цю розмову, то вони образяться і я буду винною. Як мені правильно вчинити, щоб відразу все розставити на місця?
Фото ілюстративне.
